9 квітня 2020 року

22:55:22 09.04.2020 Назад

СУВЕРЕННІ ФОНДИ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Вихід із ситуації браку власних фінансових ресурсів на забезпечення потреб національної безпеки в умовах надзвичайних ситуацій, таких як війни, епідемії, землетруси, виверження вулканів, цунамі, повені, посухи тощо, на думку низки вітчизняних та зарубіжних учених, можливий завдяки розробці нової парадигми і відповідного їй стратегічного механізму використання джерел фінансування сталого розвитку національного господарства, яку можна охарактеризувати як загальний концепт суверенного добробуту держави.

У цьому  розумінні концепт суверенного добробуту та стратегічного механізму суверенного фінансування державних видатків зводиться до наступного: суверенний добробут – це стійкий стан національного господарства, за якого основним джерелом видатків на забезпечення сталого розвитку національної економіки є власні державні заощадження, накопичені у фонді суверенного добробуту (ФСД), за іншим визначенням – суверенному фонді.

Фонд суверенного добробуту – це створений державою фінансовий інститут, покликаний на довгострокову перспективу акумулювати кошти для фінансування потреб сталого розвитку, включаючи забезпечення економічної, екологічної та інших складових національної безпеки, а також такі соціальні потреби, як видатки на освіту, виплату пенсій тощо. Проте, у першу чергу  ФСД є інструментом довгострокової макроекономічної стабілізації національної економіки та накопичення активів і збереження національного багатства для майбутніх поколінь. На сьогодні суверенні фонди здійснюють інвестиції на умовах принципів соціальної і державної відповідальності та етики   інвестиції здійснюються в державних інтересах у національні і соціальні проекти, у проекти з охорони навколишнього природного середовища, у галузі і сфери економіки, які потребують підтримки під час різноманітних кризових і надзвичайних ситуацій.

Суб’єктом, що створює фонд суверенного добробуту, є державна або регіональна влада. Стратегічною метою створення ФСД є сталий розвиток держави, тобто такий, за якого сталим є економічне зростання.  На сьогодні у світі нараховується біля 70 суверенних фондів, більше 30 з яких були створені після 2000 р. Потужні багатомільярдні суверенні фонди створено у Норвегії, Канаді, США, Китаї, Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії, Кувейті, Італії, Франці тощо. У країнах Африки суверенні фонди мають такі країни, як Нігерія, Ангола, Гана, Мавританія, Південний Судан, Алжир, Республіка Конго,  у стадії створення суверенні фонди (проекти) у таких країнах Африки, як: ПАР, Уганда, Кенія, Руанда, Зімбабве, Намібія, Сьєрра-Леоне, Ліберія. 

Активи 82 найбільших суверенних фондів світу на 01.01.2020 р. становили,  за даними Інституту суверенних фондів (SovereignWealthFundInstitute) $8 трлн. На першому місці за загальним обсягом накопиченого капіталу знаходиться  Китай. Чотири китайські фонди (не рахуючи Гонконгу і невизнаної Китайської республіки на Тайвані, які теж мають потужні ФСД ) в сукупності мають у своєму розпорядженні активи на $1,8 трлн. На другому — Об’єднані Арабські Емірати з п'ятьма суверенними фондами із сумарними активами в $1,211 трлн, на третьому — Норвегія з одним фондом в $1,1 трлн.

Особливу роль зіграли суверенні фонди в умовах фінансової кризи 2008-2009 років як стабілізатори національної економіки країни, насамперед цей ефект стосувався Китаю. Стимулювання національної економіки в цей період здійснювалося суверенними фондами в наступних формах:  фінансування загальних видатків бюджету; рекапіталізація учасників національної фінансової системи;  купівля пакетів акцій на відкритому ринку з метою підтримки фондового ринку;  розміщення частини коштів на поворотній основі на банківських депозитах з метою надання додаткової ліквідності фінансовому сектору на умовах встановлення напрямків витрати наданих коштів. У ряді випадків використання коштів стабілізаційних фондів було альтернативою залученню зовнішніх джерел запозичення, для країн, що використовували кошти суверенних фондів у період кризи, у період кризи 2008-2009 років характерні рівні запозичення нижче середньосвітових. 

В умовах теперішньої надзвичайної ситуації, пов’язаної із пандемією коронавірусу Covid-19,  Прем'єр-міністр України запропонував створення  в нашій країні Стабілізаційного фонду на майже 200 млрд грн., з якого передбачатимуться  видатки на боротьбу із хворобою та мінімізацію негативних наслідків для економіки країни. Проте, на сьогодні це виглядає як значною мірою тимчасова і вимушена акція, тому очевидно, що для створення системи сталих фінансів в Україні необхідно створювати більш потужний і такий, що функціонує на постійних засадах фонд суверенного добробуту на основі надходжень від природної ренти.  У більшості вищеперерахованих країнах в їх системі сталих фінансів джерелом суверенного добробуту є у першу чергу саме природна рента (насамперед гірнича) та інші види ренти (інтелектуальна, технологічна  та ін.).

Природна рента  – це дохід, який створюється роботою сил природи,  природними ресурсами та умовами, наприклад – природною родючістю землі, корисними властивостями геологічних порід, а отже цей дохід має привласнюватися лише власником природних ресурсів, яким за Конституцією є наш народ. Тому в Україні наступними кроками в цьому напрямі мають стати створення фінансових механізмів суверенного добробуту  шляхом вилучення певної частини природної ренти у ФСД для потреб стабілізації економіки і забезпечення накопичень для майбутніх поколінь з першочерговим урахуванням факторів стабілізації національної економіки в період дії факторів надзвичайних ситуацій. Також перспективним напрямом використання природної ренти є запровадження для громадян України економічних паспортів як спеціальних персональних рахунків, на які деяка частина природної ренти в рівній мірі буде нараховуватися щорічно усім без винятку громадянам України.

  У цілому, система сталих фінансів, побудована на механізмі суверенного фінансування і розбудови ФСД, в нашій державі стабілізуватиме   національну економіку, а у безпековому аспекті забезпечуватиме  стале фінансування поточних перспективних потреб національного господарства в умовах дії загроз і ризиків криз і надзвичайних ситуацій різноманітного (природного, техногенного, економічного, фінансового, військового) характеру як теперішньому, так і майбутнім поколінням українців.

 

Відділ методології сталого розвитку

Бистряков І.К., д.е.н., проф.,

Клиновий Д.В., к.е.н., с.н.с., доц.