В Україні темпи потепління майже втричі вищі, ніж загалом у світі. До того ж, великі міста мають свій мікроклімат, тому особливо сильно відчувають на собі зміни клімату. Великі забетоновані території розігріваються так, що температура повітря влітку може підніматися на 1–12ºC, ніж в передмісті. Засухи стали тривалими – до 2–3 місяців. А дощі навпаки – рідшими, зате дуже інтенсивними. Характер опадів дуже сильно змінився. Тепер вони стали «тропічними» – коли за короткий період виливається кількамісячна норма. Звичайно, ніяка зливова каналізація не впорається з таким навантаженням.

Разом з тим, за даними міжнародної організації 350.org, якщо зараз зміна клімату – це тільки фінансові втрати і дискомфорт для мешканців, то через кілька років, за нинішніх темпів потепління, погодні аномалії будуть супроводжуватися людськими жертвами. Тому керівники міст, які справді думають про майбутнє, вже зараз повинні розробляти програми адаптації і негайно їх впроваджувати. За оцінками ООН, кожен долар, вкладений в адаптацію, дозволяє зекономити 6 доларів потенційних збитків.

Однак, слід наголосити, що в межах різних регіонів країни кліматичні зміни проявляються неоднаковою мірою: в одних – це опустелювання, в інших – перезволоження. Тому мають враховуватися ландшафтні особливості та місцеві екологічні проблеми, від яких слід відштовхуватися при розробці адаптаційних заходів.

Простір агломерацій урборурального типу містить в собі поєднання міських та сільських територій. Кожне місто у її (агломерації) складі має свій власний мікроклімат. Зокрема, особливість формування хмарності та опадів над містом, порівняно з приміською територією, визначається більш розвиненою конвекцією та великою кількістю ядер конденсації, що викидаються в атмосферу. В таких умовах справжнім викликом для всіх міст стає виникнення сильних злив. Оскільки більшість території міста заасфальтована, зі значними обсягами дощових вода системи каналізації не здатна впоратися. У цьому контексті допомогти містам адаптуватися до таких умов зможуть т.зв. «сталі ландшафти», створення яких базується на принципах екологічного балансу, життєздатності та максимальної самодостатності. Розвинені країни Західної Європи та Північної Америки вже давно помітили недоліки централізованої системи очищення дощової води, тому близько 20 років тому почали розвивати децентралізовані системи очищення. Вони передбачають розвантаження і очищення дощових вод одразу в кварталах та на вулицях і являють собою біодренажні системи. Зовні вони виглядають як звичайні клумби, проте зі специфічними видами рослин, які стійкі як до перезволоження, так і до нестачі вологи. Поверхню клумби складають ґрунтосуміші, які добре пропускають дощову воду. Разом з корінням ґрунти слугують природним фільтром для води. Муніципалітети таких міст як Берлін, Портланд та Нью-Йорк вже розробили і частково реалізували програми перебудови міського простору вулиць, площ та публічних просторів. В Україні проектування сталих ландшафтів перебуває на початковому етапі розвитку.

Крім перебудови вулиць перспективним у питаннях адаптації до змін клімату у міських агломераціях стає також проектування зелених дахів і фасадів будівель. Нові приміські райони Парижа проектуються таким чином, які відповідають умовам сталого розвитку, тобто де в основі є взаємодія суспільства і природи, охорона навколишнього середовища, а також раціональне використання природних ресурсів. Наприклад, побудований у 2013 р. район Fort d'Issy. Відмінною його рисою є не тільки естетична привабливість, але й низка інноваційних рішень, застосованих при будівництві. Наприклад, тут гаряча вода надходить в будинку не з котельні, а з підземних геотермальних джерел. Спеціально для цього під комплексом пробурили дві свердловини.

З однієї з центральних вулиць Відня знімають асфальт. У 2020 році австрійська столиця реалізує низку спеціальних заходів, що внесені до Програми «охолодження міста». У такий спосіб муніципалітет бореться з існуванням теплових островів. Документ передбачає: реконструкцію інфраструктурних об'єктів з акцентом на заміну непроникних поверхонь,  розумне використання води як елементу дизайну та охолодження, дофінансування проєктів вертикального та фасадного озеленення, масштабну кампанію із висадки дерев, створення додаткових джерел затінення, встановлення нових бюветів з питною водою, створення широких велосипедних парковок, запровадження «зелених» стандартів для новобудов. Комплекс таких заходів повинен пом'якшити вразливість мешканців міста до аномальної спеки, що очікується влітку.

Алла Омельченко, докторант ДУ «ІЕПСР НАН України»