25 травня 2020 року

23:56:38 25.05.2020 Назад

НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В ГЛОБАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

В умовах мінливої глобальної соціально-економічної ситуації кожній країні важливо визначитися з відповідною до потреб сьогодення реструктуризацією своєї економіки та  швидко зорієнтуватися з відповідними економічним стратегіями з метою ефективного опору загрозам і ризикам, які супроводжують динамічні зміни у світовому господарстві, а також зайняти у ньому чільне місце в нових умовах господарювання. 

Проблемам пошуку оптимальних стратегій для вирішення проблем української економіки  було  присвячено щорічну  міжнародну науково-практичну конференцію "Національні економічні стратегії розвитку в глобальному середовищі", яка відбулася 21 квітня 2020 року в дистанційному режимі за участю представників наукової спільноти, викладачів ВНЗ та студентства на базі факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету. В роботі конференції взяли участь  завідуючий відділу методології сталого розвитку д.е.н., проф. Бистряков І.К. та провідний науковий співробітник цього ж відділу к.е.н., с.н.с., доц. Клиновий Д.В. з доповіддю "Алгоритм побудови інноваційної просторової системи управління природними ресурсами".

У представленій доповіді розглянуто поетапний алгоритм здійснення інституціональних трансформацій в управлінні природними ресурсами, спрямованих  на перетворення їх на дієві економічні активи. Наголошено на тому, що в процесі модернізації системи управління природокористуванням має бути створено дієву систему управлінських важелів і механізмів правового, інституціонального, організаційно-економічного та фінансового характеру, структуровану на трьох просторових рівнях – загальнодержавному, регіональному та місцевому, що передбачається здійснити в три етапи. На першому етапі – ініціації має бути створена інституціональна основа для управлінських змін та сформовані базові організаційно-економічні та правові засади модернізації механізмів управління природокористуванням. На другому етапі – консолідації необхідно забезпечити об’єднання за допомогою платформних механізмів і технологій, а також інструментарію публічно-приватного партнерства зусиль влади і бізнесу у формуванні інституціональних структур та механізмів поліструктурного управління природними ресурсами. На третьому етапі – інкорпорації має бути забезпечено перехід до інноваційної полісуб’єктно-корпоративної системи управління природокористуванням.

Відділ методології сталого розвитку