Досліджуючи проблематику сталого розвитку великих агломерацій, варто звернути увагу на велику кількість аналітичних звітів, котрі засновані на побудові рейтингів, порівнянь та співставлень за різноманітними наборами показників. Зупинимося більш детально на двох із них.

Перший,  Global Cities Index (Індекс рівня глобалізації міст світу), складається консалтинговою компанією A.T. Kearney та дослідницьким інститутом The Chicago Council on Global Affairs (детальніше за посиланням https://www.kearney.com/global-cities/2019). Дослідження охоплює у різні періоди від 150 до 170 найбільших агломерацій та міст світу. Методологія досить складна, тому результати інтерпретуються лише раз на декілька років. Тут варто відмітити, що Київ, як єдине місто з України, було включено у рейтинг лише до 2016 року (увійшло до категорії Beta+). У методології авторів дослідження саме поняття «глобальне місто» (Global City) має на увазі такий населений пункт, який створює глобальний вплив за основними напрямками:

1.       Виступає в якості рушійної сили зростання для своєї країни і регіону.

2.       Значно впливає не лише на великі регіони планети, але і на цивілізацію в цілому.

3.       Виступає в якості важливого елемента світової економічної системи.

Усі міста, охоплені дослідженням, оцінюються за 25-а культурними, соціальними і політичними критеріями, згрупованими у п'ять основних категорій: рівень ділової активності, людський капітал, інформаційний обмін, культурний рівень, політична вага та інституції. Панівне положення у рейтингу протягом тривалого періоду найбільш конкурентоспроможних міст світу – таких як Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур та Сан-Франциско – не є випадковим збігом обставин. Орієнтуючись на людський капітал, продуману муніципальну політику, розумні корпоративні інвестиції та зобов'язання будувати технологічний шлях у майбутнє, ці міста стали глобальними хабами, які приваблюють людей і бізнес.

Основні показники, що закладаються у рейтинг, переважно скупчені у сфері економіки та соціуму і лише дотично, окремі із них, показують екологічний стан територій. В той же час швидке зростання міст та їх населення призводить до різкого загострення життєво важливої проблеми: дотримання екологічної безпеки на відносно компактній та густозаселеній території. Також рейтинг слабко враховує роль руральної складової у процесі розвитку великих міст. В той же час обрані для аналізу території давно перестали бути виключно міським простором, перетворившись на урборуральний. Питанням міського сталого розвитку, формування на урбанізованих територіях «зеленої» економіки приділяється все більша увага, в тому числі і на міждержавному рівні. Показовими є рішення конференцій ООН останніх років, присвячених переходу до сталого розвитку на основі Цілей, одна з яких (Ціль 11) безпосередньо пов'язана із містами: «Забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів».

В контексті зазначеного вище варто згадати про існування The UN-Habitat City Prosperity Index (детальніше за посиланням http://urbandata.unhabitat.org/). Вказаний індекс визначає рівень розвитку міста за декількома категоріями, котрі оцінюють широке використання суспільних благ, що дозволяє забезпечити рівноправний доступ до розробки політики сталого розвитку. Виходячи з цього, ООН-Хабітат концептуалізував розвиток міст за наступними критеріями: продуктивність, розвиток інфраструктури, якість життя, справедливість та соціальна активність населення, екологічна стійкість, міське управління та законодавство. Отже, на противагу Global Cities Index, категорії The UN-Habitat City Prosperity Index є значно ширшими та охоплюють усі складові сталого соціо-еколого-економічного розвитку, проте українські міста у ньому не представлені.

Подібні рейтинги дозволяють порівнювати вектори та стратегію реалізації сталого розвитку агломерацій із різних ієрархічних рівнів, дають змогу оцінити ефективність покрокових рішень, котрі лягають в основу концепції розвитку урбанізованих територій. Схематично концепція включає в себе як глобальні стратегічні цілі, так і окремі програми та інструменти їх запровадження (рисунок).

Розвиток урборуральної території за вказаною концепцією ускладнюється для всього місцевого населення, а також для кожної організації та установи додатковими ризиками та викликами. Обов'язок кожної інституції координувати цей процес та гарантувати його згуртованість та наступність. Їх місія виражається через методи та інструменти, які використовуються для ефективної реалізації бачення розвитку територій подібного типу.

Таким чином, надскладний урборуральний простір потребує відповідних інноваційних підходів задля реалізації обраної концепції розвитку, а саме: структурно-динамічних зрушень в забезпеченні соціо-еколого-економічної безпеки в контексті створення інноваційно-технологічної бази сталого розвитку агломерацій урборурального типу, інновацій у сфері поводження з відходами виробництва та відповідного інституціонального забезпечення упорядкування простору агломерації урборурального типу.

Відділ природно-техногенної та екологічної безпеки