27 жовтня 2020 року

23:38:58 27.10.2020 Назад

КОНЦЕПТ СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ:НАУКОВИЙ СУПРОВІД

Науковий супровід реалізації сучасного концепту сталого господарювання значною мірою базується на засадах оновленого бачення попереднього досвіду управління господарськими системами. Втім важливим стає адаптація методологічних підходів перебудови оточуючого середовища до сучасних соціально-економічних умов, що характеризуються складними відносинами між стейкхолдерами під впливом трансформації ціннісних орієнтирів та впровадження різноманітних технологічних новацій.

Слід відмітити, що категорія «методологія» має багато трактувань, але у нашому випадку, її доцільно розглядати у якості логічної організації діяльності людини щодо визначення мети та предмета дослідження, а також підходів і орієнтирів його проведення, включаючи вибір засобів і методів, що забезпечують найбільш приємний результат. Відштовхуючих від такого бачення, маємо можливим сформулювати й конгруентну трактовку категорії «господарювання». Господарювання є способом такої діяльності людини, котра пов'язана зі створенням, підтримкою та поліпшенням умов і засобів існування з метою власного життєзабезпечення. У такому разі «стале господарювання» це такий спосіб господарювання, який базується на концепції забезпечення системного гомеостазу, тобто рівноважному управлінні сукупністю відносин між суб’єктами господарювання у напряму раціонального використанням наявних матеріальних й нематеріальних благ.

Таким чином, інноваційна методологія сталого господарювання, з системних позицій, орієнтує на пошук та обґрунтування комплексу підходів, методів, заходів, які забезпечують досягнення ефекту покращення життєдіяльності в рамках поліцентричного типу наратива. Звісно, що у такому разі, має враховуватися фактори значного ускладнення системи організації життєдіяльності, а також розвиток комунікацій. У той же час зміна природи самої системи і характеру її проявів, приводить до виникнення досі не відомих нелінійних ефектів і синергетичних колективних явищ. Парадигмально новий науковий супровід як раз і спрямований на те щоб, з огляду на всі фактори, сформувати найбільш оптимальний шлях розвитку з можливих. З точки зору проблемного наративу, проблема може проявитися несподівано, і у такому разі мають бути на готові адекватні методи до її вирішення. Оскільки у складних сучасних системах господарювання впроваджується велика кількість самонавчающихся елементів, що значною мірою корелюють між собою, то нелінійність зв’язків суттєво зростає. При цьому виникають нові ефекти, купірування яких стає проблемою для суспільства, що й потребує пошуку інноваційних механізмів та інструментів для роботи у такому середовищі.

В рамках конструктивного погляду на формування наукового супроводу концепту сталого господарювання, запропоновано методологічну матрицю досліджень, яка представлена на рисунку.

Відповідно до наданої схеми, виділено три основних блока проведення досліджень. По-перше, це блок парадигмальних трансформацій уявлень концепту сталого господарювання. По-друге, це блок євроінтегративних платформ. По-третє, виділено блок, пов'язаний із визначенням прогнозної траєкторії сталого господарювання.

Що стосується першого блоку, то тут важливим стає питання об’єктивізації та відпредмічування суб’єкт-суб’єктних відносин зацікавлених сторін, які орієнтуються на досягнення цільових орієнтирів сталого господарювання. З методологічної точки зору, принциповим у цьому блоці стає визначення ключових факторів забезпечення процесу упорядкування системи управління сталим господарюванням. До таких віднесено наступні фактори: фактор співвідношення віртуальної і реальної економіки; фактор ідентифікації їх прояву на різних за просторовими масштабами рівнях, фактор виявлення управлінського фракталу, що орієнтований на забезпечення узгодженості між складовими сталого господарювання, включаючи фінансову, природно-ресурсну, соцієтальну та виробничу підсистеми. 

Щодо другого блоку, то тут головним стає питання коадаптації методологічних трансформації із загальними евроінтеграційними орієнтирами з метою органічного під'єднання національної господарської системи до системи більш високого рівня, до якої відноситься європейський простір. Процес коадаптації зачіпає глибинні процеси, які віддзеркалюються на проведенні аналізу еволюційних ознак сталого господарювання в Україні, визначенні умов забезпечення системного гомеостазу сталого господарювання, а також встановлення детермінант сталого господарювання.

Для третього блоку, котрий охоплює питання побудови прогнозної траєкторії сталого розвитку, важливим є визначення базових положень формування динамічної, багаторівневої моделі, яка функціонує на засадах врахування специфіки вирішення питань сталого господарювання, але у той же час базується на  єдиних просторових організаційних фракталах. При такому підході, в якості об’єднавчого фракталу, визначаються парні структурні виміри сталого господарювання: «принципи – напрями»; «засади – пріоритети»; «концепти – структури»; «засоби – алгоритми».

Таким чином, говорячи про теоретичні та методологічні орієнтири наукового супроводу концепту сталого господарювання, слід у першу чергу зосередити увагу на необхідності зміни наративу, що орієнтує на врахуванні фактору складної трансформації соціальних відносин. Розвиток комунікативних можливостей суспільства за рахунок розвитку інтернету, засобів зв'язку і їх доступності, змінює наше середовище проживання зі стрімкою швидкістю. Але змінюється не тільки середовище нашого життя. Змінюється саме суспільство, в якому активно починають проявлятися нові синергетичні нелінійні ефекти і виникати колективні явища, що погано піддаються прогнозуванню на базі класичних лінійних методів. У такому разі на перший план виходять питання про врахування нових технологій, що обумовлюють виникнення нових закономірностей щодо організації оточуючого середовища на базі формування диференційованого простору господарювання.

 

Відділ методології сталого розвитку