Точна кількість ракет у російському арсеналі — державна таємниця. Проте дані української воєнної розвідки та незалежні аналітичні оцінки дають можливість скласти об’єктивну картину стану на середину 2026 року. Попри багаторічну війну, санкції та прогнозоване виснаження запасів ще у 2022–2023 роках, Росія не лише зберегла боєздатний ракетний потенціал, а в окремих категоріях навіть збільшила його. Це стало можливим завдяки різкому нарощуванню виробництва та перебудові оборонної промисловості під потреби затяжного конфлікту.

Ракети умовно поділяють на стратегічні (міжконтинентальні та морського базування для ядерного стримування), оперативно-тактичні балістичні та крилаті ракети різного базування. Саме останні Росія найактивніше застосовує проти України. Кожна категорія відрізняється дальністю, траєкторією польоту, маневреністю та складністю перехоплення. Розуміння реальних цифр дозволяє точніше оцінювати загрози та планувати захист критичної інфраструктури й міст.

За оцінками української воєнної розвідки, станом на середину квітня 2026 року запаси ключових типів ракет залишаються стабільними або навіть зростають у деяких позиціях, попри регулярні пуски. Це свідчить про те, що виробництво встигає компенсувати витрати й накопичувати резерв.

Стратегічні ракетні сили: ядерне стримування

Стратегічні ракети — основа ядерної тріади Росії. За оцінками Federation of American Scientists, станом на 2026 рік Росія володіє приблизно 4400 ядерними боєголовками в загальному запасі. З них близько 1796 розгорнуті на носіях: приблизно 324 міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) наземного базування, 208 балістичних ракет підводних човнів (БРПЧ) та стратегічні бомбардувальники.

Основу наземної компоненти складають ракети «Ярс» (мобільні та шахтні) та модернізовані «Тополь-М». На озброєнні флоту — «Булава» на підводних човнах проекту 955 «Борей». Програма важкої МБР «Сармат» стикається із серйозними затримками та невдалими випробуваннями. Натомість Росія активно модернізує існуючі системи та розгортає гіперзвуковий планер «Авангард» на частині ракет.

Ці ракети не використовуються у війні проти України у звичайному варіанті, але їхня наявність і модернізація впливають на загальну стратегічну стабільність та ризик ескалації. Кількість розгорнутих носіїв залишається відносно стабільною, хоча точні цифри коригуються залежно від технічного стану та ротації.

Оперативно-тактичні балістичні ракети

Ця категорія — основний інструмент точкових ударів по території України. Найпоширеніша — 9M723 комплексу «Іскандер-М». Це твердопаливна квазібалістична ракета з дальністю до 500 км (у деяких модифікаціях більше). Вона летить по висхідній траєкторії, а на кінцевій ділянці виконує маневри, що значно ускладнює перехоплення системами ППО. Бойова частина — близько 480 кг, можливе ядерне спорядження.

За даними української воєнної розвідки, станом на середину квітня 2026 року Росія має до 200 таких ракет. Це менше за деякі попередні оцінки 2025 року, однак виробництво продовжується й дозволяє підтримувати стабільний рівень запасів.

Гіперзвукова аеробалістична ракета «Кинджал» (Х-47М2) — по суті модифікована «Іскандер», яку запускають з винищувачів МіГ-31К. Дальність до 2000 км, швидкість понад 10 Махів. Запаси зросли вдвічі — з приблизно 50 одиниць у грудні 2025 року до 100 у квітні 2026-го. Кількість обмежена носіями та складністю виробництва.

Нова ракета середньої дальності «Орешник» (імовірно на базі «Іскандера» або нової розробки) з’явилася в обмеженій кількості — до 10 одиниць. Її вже застосовували в ударах по Україні, зокрема з касетними або кінетичними суббоєприпасами. Виробництво поки на початковому етапі — планується кілька одиниць на рік.

Крилатий ракети: повітряного, морського та наземного базування

Крилатий ракети летять на малій висоті, огинаючи рельєф місцевості, що робить їх складними для виявлення радарами. Вони мають більшу дальність і точність у порівнянні з багатьма балістичними аналогами.

Основні типи за оцінками української воєнної розвідки (середина квітня 2026):

• 3М-14 «Калібр» (морського та підводного базування) — до 460 одиниць. Дальність понад 1500 км, застосовуються з фрегатів, корветів і підводних човнів Чорноморського флоту.
• 3М-55 «Онікс» (протикорабельні, але використовуються й по наземних цілях) — до 690 одиниць. Швидкість до 2,5 Маха, дальність до 300–500 км.
• Х-101 (повітряного базування з Ту-95МС та Ту-160) — близько 120 одиниць за актуальними оцінками. Дальність до 5500 км, малопомітна, з потужною бойовою частиною.
• Х-22/Х-32 (важкі протикорабельні з Ту-22М3) — до 350 одиниць. Застарілі, але все ще застосовуються через велику бойову частину (до 1 тонни).
• «Циркон» (гіперзвукова крилата) — до 230 одиниць. Швидкість до 9 Махів, дальність понад 1000 км. Виробництво сповільнилося порівняно з попереднім роком.

Також є до 110 крилатих ракет сімейства «Іскандер-К» (9М728/9М729). Крім того, у розпорядженні сотні одиниць короткодальних керованих авіаційних ракет (Х-29, Х-31, Х-35 тощо) — понад 2600 одиниць.

За оцінками української воєнної розвідки, станом на середину квітня 2026 року Росія має до 200 балістичних ракет «Іскандер-М», до 100 «Кинджалів», до 460 «Калібрів», до 690 «Оніксів» та близько 120 Х-101. Запаси не виснажуються, а в окремих позиціях навіть зростають.

Виробництво ракет: як Росія утримує запаси

На початку війни багато експертів прогнозували швидке виснаження високоточних ракет. Цього не сталося. Росія суттєво наростила випуск. За заявами української розвідки, щомісяця виробляється до 60 ракет «Іскандер-М» (це верхня межа оцінки), до 70 Х-101, близько 25 «Калібрів» та до 10 «Кинджалів».

Реалістичніші незалежні оцінки виробництва балістичних ракет сімейства «Іскандер» — 600–800 одиниць на рік сумарно. Це значно більше за довоєнний рівень (коли випускали десятки на рік). Замовлення Міноборони РФ на 2024–2025 роки сягали сотень одиниць 9М723.

Виробництво ускладнюють санкції та дефіцит іноземних компонентів (мікроелектроніка, підшипники, матеріали). Росія частково перейшла на вітчизняні аналоги або обхідні поставки, однак це вплинуло на темпи та якість. Деякі типи (зокрема «Онікс» та «Циркон») сповільнили випуск порівняно з 2025 роком.

Важливий момент: частина вироблених ракет одразу йде у бойове застосування, інша — накопичується в резерві. Це дозволяє Росії проводити масовані комбіновані удари (ракети + дрони) і водночас зберігати запас для майбутніх операцій.

Дані базуються на оцінках української воєнної розвідки.

Росія виробляє достатньо ракет, щоб не лише покривати поточні витрати в ударах по Україні, а й накопичувати додатковий резерв. Це дозволяє зберігати високу інтенсивність комбінованих атак навіть через чотири роки повномасштабної війни.

Що означають ці цифри для безпеки України

Наявність сотень високоточних ракет різних типів означає, що Росія здатна продовжувати регулярні масовані удари по енергетиці, промисловості та цивільних об’єктах. Балістичні ракети («Іскандер», «Кинджал») найскладніші для перехоплення через швидкість і траєкторію. Крилатий ракети летять низько й у великій кількості можуть насичувати системи ППО.

Виробництво дозволяє Росії маневрувати: в одні місяці витрачати більше, в інші — накопичувати. Нові системи на кшталт «Орешника» та модернізованих варіантів «Іскандера» розширюють зону загрози. Поєднання ракет з дронами-шахедами та іншими засобами створює комплексну загрозу, з якою українська ППО справляється лише частково.

Для ефективного захисту критично важливими залишаються сучасні зенітні системи (Patriot, SAMP/T, NASAMS), збільшення кількості перехоплювачів для балістичних цілей, а також розвиток власних дальнобійних засобів ураження для знищення складів і виробничих потужностей противника. Моніторинг ракетного арсеналу Росії — постійне завдання розвідки та аналітиків, адже динаміка виробництва та запасів безпосередньо впливає на безпеку всієї України.

Цифри 2026 року показують: загроза не зникла і не зменшилася кардинально. Вона еволюціонує разом із технологіями та виробничими можливостями агресора. Точний облік і своєчасна реакція залишаються ключовими елементами оборони.