Глобальні військові витрати у 2025 році сягнули 2887 мільярдів доларів — найвищого рівня за всю історію спостережень. Це зростання триває вже одинадцятий рік поспіль і відображає не просто реакцію на конфлікти, а системну перебудову міжнародної безпеки. Завершення дії договору New START у лютому 2026 року зняло останні формальні обмеження на стратегічні ядерні арсенали двох найбільших ядерних держав, а швидкий прогрес у гіперзвукових ракетах, автономних системах та штучному інтелекті перетворив технологічну конкуренцію на ключовий фронт.

У цій реальності лідерство визначається не лише обсягами бюджетів. Важливими стають здатність проєктувати силу на відстані тисяч кілометрів, інтегрувати нові технології в бойові системи швидше за суперників та спиратися на мережу надійних союзників. Саме за цими критеріями Сполучені Штати зберігають чітку перевагу, хоча Китай стрімко скорочує відставання в окремих сегментах, а Росія зосереджує зусилля на вузьких, але небезпечних напрямках.

Військові бюджети: масштаб, якого не наздогнати

Цифри військових витрат — це фундамент, на якому тримається вся інша інфраструктура оборони. За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), у 2025 році п’ятірка лідерів — США, Китай, Росія, Німеччина та Індія — забезпечила 58 % усіх світових витрат.

Сполучені Штати витрачають на оборону більше, ніж чотири наступні країни разом узяті. Навіть після скорочення на 7,5 % (пов’язаного з відсутністю нових пакетів допомоги Україні) американський бюджет залишається недосяжним для будь-якого окремого конкурента. Ці кошти йдуть не лише на закупівлю техніки, а й на дослідження та розробки, утримання глобальної мережі баз, підготовку особового складу та підтримку союзників.

Китай уже понад тридцять років поспіль збільшує військовий бюджет. Його витрати зросли на 7,4 % у 2025-му і сягнули 336 мільярдів. Це дозволяє Пекіну нарощувати флот, розвивати ракетні війська та інвестувати в нові технології. Росія, попри санкції та війну, тримає витрати на рівні 190 мільярдів — 7,5 % ВВП. Для порівняння: Україна у 2025 році витратила 84,1 мільярда, або 40 % свого ВВП — один з найвищих показників у світі.

Експорт озброєнь: хто формує арсенали інших країн

Лідерство проявляється не тільки у власних арсеналах. США у 2021–2025 роках забезпечили 42 % усіх міжнародних поставок основних видів озброєнь — більше, ніж Франція, Росія, Німеччина та Китай разом. Американська зброя стоїть на озброєнні десятків країн, формує стандарти сумісності та створює довгострокову залежність від американських технологій і логістики.

Франція посіла друге місце з часткою близько 10 %, активно просуваючи свої винищувачі та кораблі. Росія суттєво втратила позиції через війну та санкції. Німеччина піднялася в рейтингу завдяки поставкам в Україну та іншим європейським партнерам. Китай залишається помітним гравцем у сегменті дешевших ракет і безпілотників, але його експорт значно поступається американському за якістю та обсягами.

Технологічний вимір: де перевага найвідчутніша

Бюджети важливі, але сучасна війна все частіше вирішується якістю інтеграції технологій. У більшості критичних сфер Сполучені Штати зберігають перевагу.

Повітряна міць і стелс-технології. Американські F-35 та F-22 досі вважаються еталоном п’ятого покоління. Їхня малопомітність, сенсори та мережецентричні можливості дозволяють домінувати в повітрі навіть за чисельної меншості. Китай активно розвиває власні J-20 та J-35, але за сукупністю характеристик та бойового досвіду американські машини залишаються попереду.

Військово-морський флот. Китай має найбільшу кількість бойових кораблів за водотоннажністю, але американський флот перевершує за якістю, дальністю дій та здатністю проєктувати силу. 11 авіаносців США проти трьох китайських — це не просто цифри, а різниця в глобальній присутності. Американські підводні човни класу Virginia та Columbia залишаються найскритнішими у світі.

Гіперзвукова зброя. Тут ситуація інша. Росія першою застосувала гіперзвукові ракети «Кинджал» у бойових умовах в Україні. Китай розгорнув бригади з ракетами DF-17 та корабельними YJ-21. США досягли початкової оперативної готовності систем типу LRHW, але поки поступаються за кількістю розгорнутих носіїв. Американська стратегія більше зосереджена на протиракетному захисті та засобах перехоплення.

Штучний інтелект та автономні системи. Обидві наддержави — США та Китай — вкладають десятки мільярдів у військовий ШІ. Американські компанії та Пентагон мають перевагу в базових моделях і чіпах, а також у бойовій інтеграції (дрони, системи targeting, логістика). Китай компенсує це масовістю даних, швидкістю виробництва та державним контролем над розробками. Результат — запекла гонка, де лідерство може змінитися протягом кількох років.

Космос і кіберпростір. США з комерційними партнерами (SpaceX та інші) мають значну перевагу в супутниковому угрупованні, протиракетній обороні космічного базування та кіберможливостях. Китай стрімко нарощує власні супутникові угруповання та засоби протидії.

Ядерний фактор після New START

З завершенням дії договору New START у лютому 2026 року світ увійшов у період, коли три ядерні держави — США, Росія та Китай — розвивають свої арсенали без двосторонніх обмежень. Росія має найбільший арсенал (близько 4300 боєголовок), США — близько 3700. Китай стрімко нарощує свій потенціал — з кількох сотень до потенційно понад 1000 боєголовок до 2030 року за оцінками Пентагону.

Це створює нову тривимірну ядерну динаміку, де традиційні механізми стримування стають менш передбачуваними. Кожна зі сторін модернізує носії та боєголовки, розвиває гіперзвукові планери та системи раннього попередження.

Чому США залишаються лідером

Сполучені Штати зберігають лідерство в гонці озброєнь завдяки не лише найбільшому бюджету, а й унікальному поєднанню технологічної екосистеми, глобальних альянсів та здатності проєктувати силу на будь-якому театрі воєнних дій.

Американська оборонна промисловість, попри окремі проблеми з ланцюгами постачань, залишається найбільш інноваційною. Країна має найбільшу мережу військових баз за кордоном, найпотужніші альянси (НАТО, AUKUS, QUAD та двосторонні угоди) і найбільший досвід інтеграції нових технологій у реальні бойові дії. Китай демонструє вражаючі темпи в регіональному контексті, особливо в системах заборони доступу (A2/AD) у західній частині Тихого океану, але глобальна проєкція сили поки що обмежена.

Росія досягла певних успіхів у тактичній ланці та окремих ракетних системах, однак війна в Україні виявила системні проблеми з якістю, логістикою та здатністю вести тривалу високоінтенсивну війну проти коаліції.

Що це означає для світу та України

Лідерство в сучасній гонці озброєнь — це не фінішна пряма, а постійна здатність адаптуватися швидше за інших. Сполучені Штати зберігають цю здатність завдяки поєднанню державного фінансування, приватного інноваційного сектору та союзницької мережі. Китай перетворився на головного системного конкурента, який вже сьогодні змінює баланс сил у Індо-Тихоокеанському регіоні. Росія, попри втрати, залишається джерелом ядерних та ракетних ризиків.

Для України ці процеси мають пряме значення. Високі власні витрати на оборону (40 % ВВП) та доступ до західних технологій — особливо американських і європейських систем — дозволяють компенсувати чисельну перевагу агресора. Власні розробки в галузі безпілотників, морських дронів та систем радіоелектронної боротьби вже впливають на глобальні уявлення про сучасну війну. Подальше зміцнення технологічної співпраці з лідерами гонки озброєнь залишається одним із ключових факторів національної безпеки.

Гонка озброєнь у 2026 році — це вже не двополюсне протистояння часів холодної війни. Це багатошарова конкуренція, де кількісна перевага все частіше поступається місцем якості інтеграції, швидкості інновацій та міцності альянсів. Сполучені Штати на сьогоднішній день найкраще відповідають цим критеріям, але збереження позиції вимагатиме постійних зусиль — як у технологіях, так і в дипломатії.