Павло Юрійович Губарєв народився 10 березня 1983 року в Сєвєродонецьку Луганської області. Він здобув три вищі освіти — на історичному факультеті Донецького національного університету, факультеті менеджменту Донецького національного технічного університету та в Харківському регіональному інституті Національної академії державного управління. До 2014 року працював у сфері реклами та організації святкових заходів, керував власною агенцією та мав досвід депутатської діяльності в Донецьку.

У березні 2014 року Губарєв став однією з помітних постатей проросійських протестів у Донецьку. На мітингу 1 березня його проголосили «народним губернатором» Донецької області. Через два дні учасники акцій захопили будівлю обласної державної адміністрації, де Губарєв висував вимоги щодо референдуму про відокремлення регіону. Служба безпеки України відкрила проти нього кримінальне провадження за статтею про посягання на територіальну цілісність держави. 6 березня його затримали, а 7 травня того ж року обміняли на трьох українських силовиків, яких утримували бойовики.

Після звільнення Губарєв очолював «Народне ополчення Донбасу» до середини травня 2014 року, а до серпня залишався «народним губернатором». Він брав участь у формуванні структур так званого «ДНР», проте офіційної високої посади в її керівництві не обіймав. У жовтні 2014 року на нього було скоєно замах — автомобіль обстріляли на трасі Ростов-на-Дону — Донецьк. Того ж року він створив партію «Новоросія», яку так звана «центральна виборча комісія ДНР» відмовилася реєструвати. У 2015 році вийшла його книга «Факел Новороссии», де викладено погляди на події того періоду.

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Губарєв вступив до російської армії рядовим. За його словами, він брав участь у боях на Київському та Харківському напрямках як навідник зенітної установки. У 2023 році він приєднався до «Клубу розсерджених патріотів», створеного Ігорем Гіркіним (Стрєлковим). Під час акцій на підтримку Гіркіна в липні 2023 року Губарєва затримували в Росії.

У лютому 2026 року в Росії на Губарєва склали адміністративний протокол за статтею про дискредитацію збройних сил. У квітні того ж року він дав чотиригодинне інтерв’ю блогеру Юрію Дудю. За повідомленнями українських медіа, в інтерв’ю Губарєв заявив про відсутність чітких цілей війни з боку Росії, назвав втрати російської сторони близько мільйона осіб (загиблими, пораненими та зниклими безвісти) та охарактеризував Володимира Путіна як «випадкового» керівника та «петрушку» в системі влади. Він також висловив думку, що Росія є «криптоколонією».

Губарєв перебуває в санкційних списках України, Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки. Його включено до бази даних центру «Миротворець». У шлюбі з Катериною Губарєвою, яка також брала участь у діяльності так званої «ДНР» та пізніше обіймала посаду в окупаційній адміністрації Херсонської області. Подружжя має двох синів і доньку.

Ранні роки та формування поглядів

Дитинство Павла Губарєва пройшло в Сєвєродонецьку в родині працівників хімічного заводу «Азот». Батько працював майстром з механізації, мати — у цеху виробництва сифонів. Губарєв — старший із п’яти дітей. Після розпаду Радянського Союзу сім’я зіткнулася з фінансовими труднощами, що вплинуло на його подальший шлях.

У юності Губарєв був членом російської праворадикальної організації «Російська національна єдність». У 2006 році його обрали депутатом Куйбишевської районної ради Донецька від блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція». Тоді ж він очолював громадську організацію «Європейський вибіт» та брав участь у протестах проти проведення навчань НАТО у Феодосії. Ці кроки сформували його проросійську та антизахідну позицію ще до подій 2014 року.

Підприємницька діяльність

До політичної активності Губарєв займався бізнесом у Донецьку. З 2007 року він керував рекламною агенцією «Patison», яка обслуговувала великих клієнтів, зокрема футбольний клуб «Шахтар», «Укртелеком» та торговельні мережі. Окремо він організовував святкові заходи, зокрема надання послуг Діда Мороза для дитячих свят. Цей досвід дав йому навички публічних виступів та роботи з аудиторією, які пізніше використав під час мітингів.

Події березня–травня 2014 року

Після втечі Віктора Януковича та зміни влади в Києві в Донецьку та інших містах сходу України почалися масові проросійські акції. Губарєв активно виступав на мітингах, закликаючи до приєднання регіону до Росії. 1 березня 2014 року на площі Леніна в Донецьку його оголосили «народним губернатором». 3 березня учасники акцій захопили будівлю Донецької обласної державної адміністрації. Губарєв вимагав визнати нелегітимними центральні органи влади України та провести референдум.

СБУ кваліфікувала дії Губарєва як посягання на територіальну цілісність держави. Після затримання 6 березня суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час перебування в слідчому ізоляторі Губарєв оголосив голодування. 7 травня 2014 року його звільнили в рамках обміну на трьох співробітників СБУ, яких утримували бойовики.

Губарєв став символом початкового етапу сепаратистського руху на Донбасі, хоча й не отримав реальної влади в структурах, що сформувалися пізніше.

Подальша діяльність у 2014–2021 роках

Після обміну Губарєв повернувся на окуповану територію. До серпня 2014 року він номінально залишався «народним губернатором». Він очолював штаб ополчення та займався мобілізаційними питаннями в структурах так званої «ДНР». У жовтні 2014 року на нього було скоєно замах — автомобіль обстріляли на дорозі з Ростова-на-Дону. Губарєв отримав поранення та проходив лікування в Ростові.

У 2015 році він видав книгу «Факел Новороссии», де виклав своє бачення подій та ідеї «російського світу». Партія «Новоросія», яку він створив, не була зареєстрована місцевими структурами. Губарєв залишався в опозиції до тодішнього керівництва так званої «ДНР», зокрема до Олександра Захарченка.

Участь у повномасштабній війні та зміни позиції

З 2022 року Губарєв воював на боці Росії. У 2023 році він приєднався до «Клубу розсерджених патріотів» Ігоря Гіркіна, який критикував російське військове керівництво за неефективність. Під час акцій на підтримку Гіркіна Губарєва кілька разів затримували в Росії.

У 2026 році його публічна позиція привернула нову увагу. У лютому російські правоохоронні органи склали на нього протокол за дискредитацію армії. У квітні Губарєв дав велике інтерв’ю, в якому поставив під сумнів доцільність продовження війни, назвав втрати Росії катастрофічними та охарактеризував чинну російську владу як таку, що не має чітких стратегічних цілей.

Сім’я

Губарєв одружений з Катериною Губарєвою. Після його арешту в березні 2014 року вона оголосила себе головою комітету з зовнішньополітичних зв’язків так званої «ДНР». Пізніше Катерина Губарєва обіймала посаду в окупаційній адміністрації Херсонської області. У подружжя троє дітей.

Міжнародні санкції

Губарєв перебуває під санкціями України, Європейського Союзу та Сполучених Штатів. Його діяльність кваліфікована українським законодавством як колабораціонізм та участь у діяльності терористичного угруповання.

Ключові дати в біографії Павла Губарєва

Губарєв залишається однією з найвідоміших постатей початкового етапу сепаратистського руху на Донбасі. Його шлях — від місцевого підприємця та депутата до учасника подій 2014 року, а згодом до критика російської військової політики — відображає складні та суперечливі процеси, що відбуваються в регіоні понад десятиліття. У 2026 році його публічні заяви знову привернули увагу як в Україні, так і за її межами.