Митрополит Симеон, у миру Володимир Іванович Шостацький, — один з найвпливовіших ієрархів Православної церкви України. Його шлях проліг від подільського села через московські монастирі та київські святині до керівництва великими єпархіями та ключових посад у Священному синоді ПЦУ. У 2026 році він очолив Хмельницьку єпархію, повернувшись фактично на рідну землю.

Цей архієрей увійшов в історію як один із небагатьох, хто в критичний момент 2018 року підтримав створення помісної автокефальної церкви. Довгі роки він керував Вінницькою єпархією — спочатку в УПЦ Московського патріархату, а з 2019 року в ПЦУ. Сьогодні митрополит Симеон поєднує пастирське служіння з роботою голови Синодальної комісії з канонізації святих та постійного члена Синоду.

Його біографія — це історія людини, яка зробила свідомий вибір на користь української церковної незалежності, маючи за плечима десятиліття служіння в структурах, пов’язаних з Москвою. Як формувався цей духовний лідер? Які рішення визначили його долю? І що він робить нині для розбудови ПЦУ?

Дитинство на Хмельниччині та перші кроки до віри

Народився Володимир Шостацький 3 листопада 1962 року в селі Райківці Хмельницького району в селянській родині. Подільська земля з її давніми церковними традиціями, храмами та обрядами стала першим духовним середовищем для майбутнього митрополита. У ті роки віра в багатьох родинах передавалася через бабусь і дідусів, попри радянські обмеження.

Після закінчення середньої школи в 1980 році він пройшов строкову службу в армії. Повернувшись, обрав медичний шлях — вступив до Вінницького медичного інституту. Проте вже за кілька років внутрішнє покликання до іншого служіння виявилося сильнішим. У 1987 році Володимир залишає медичний інститут і вступає до Московської духовної семінарії. Це рішення стало першим серйозним поворотом у його житті.

Московський період: формування як священнослужителя

Роки навчання в Московській духовній семінарії та перебування в Даниловому монастирі стали для Володимира Шостацького часом глибокого занурення в церковне життя. 6 грудня 1990 року в Даниловому монастирі його постригли в чернецтво з ім’ям Симеон — на честь преподобного Симеона Стовпника. Невдовзі, у січні 1991 року, він став ієродияконом, а в квітні того ж року — ієромонахом.

З 1990 по 1994 рік молодий чернець виконував обов’язки доглядача Патріаршої резиденції в Даниловому монастирі. Цей досвід дав йому уявлення про церковну адміністрацію на найвищому рівні. У 1994 році ієромонах Симеон повернувся в Україну і став ризничим Києво-Печерської лаври. Саме тут, серед древніх святинь, остаточно сформувалося його бачення церковного служіння.

У 1995 році його звели в сан ігумена, а згодом — архімандрита. Ці кроки підготували його до архієрейського служіння.

Архієрейське служіння: від Волині до Вінниці

4 травня 1996 року відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Симеона на єпископа Володимир-Волинського і Ковельського. Він очолив новостворену єпархію УПЦ Московського патріархату. На цій посаді владика проявив себе як здібний організатор і пастир.

У 2002 році його піднесли до сану архієпископа. А 10 червня 2007 року Священний синод УПЦ (МП) призначив архієпископа Симеона на Вінницьку кафедру — спочатку як архієпископа Вінницького і Могилів-Подільського. У 2011 році його возвели в сан митрополита. З 2013 року, після виділення Могилів-Подільської єпархії, титул змінився на митрополита Вінницького і Барського.

Майже двадцять років — з 2007 по 2026 — митрополит Симеон керував Вінницькою єпархією. Це один з найдовших періодів служіння на одній кафедрі серед сучасних українських архієреїв. За цей час єпархія розвивалася, з’являлися нові храми, відновлювалися старі святині, розгорталася соціальна та просвітницька робота.

Митрополит Симеон провів на Вінницькій кафедрі майже два десятиліття, ставши для багатьох вірян символом стабільності та відданості пастирському служінню.

2018 рік: рішення, яке визначило церковну долю України

Осінь 2018 року стала переломною для українського православ’я. 13 листопада в Києво-Печерській лаврі відбувся екстрений синод УПЦ (МП). З 83 учасників лише один не підписав постанову, яка засуджувала дії Константинопольського патріархату щодо України. Цим єдиним став митрополит Вінницький і Барський Симеон.

15 грудня 2018 року він взяв участь в Об’єднавчому соборі в Києві, де було створено Православну церкву України. Митрополит Симеон увійшов до складу ПЦУ разом з титулом митрополита Вінницького і Барського. На соборі він був одним з кандидатів на посаду предстоятеля церкви.

Його вибір став для багатьох несподіванкою. Людина, яка десятиліттями служила в структурах, пов’язаних з Москвою, свідомо обрала шлях незалежної української церкви. Пізніше в інтерв’ю митрополит Симеон згадував про переосмислення минулого і жалкував про роки, коли частина його служіння була пов’язана з впливом «руського миру».

Після створення ПЦУ митрополит Симеон обійняв посаду секретаря Священного синоду, став головою Синодальної комісії з канонізації святих та заступником голови Синодальної статутної комісії. Він також брав участь у церемонії вручення Томосу Вселенським патріархом Варфоломієм 5 січня 2019 року.

Служіння в ПЦУ та нові виклики

З 2019 по 2026 рік митрополит Симеон продовжував керувати Вінницькою єпархією вже в лоні Православної церкви України. У цей період багато парафій і священнослужителів єпархії зробили вибір на користь ПЦУ. Владика активно підтримував процес переходу, наголошуючи на канонічності нової церкви та її незалежності від Москви.

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року митрополит Симеон, як і інші архієреї ПЦУ, звершував богослужіння з молитвою за мир в Україні, за захисників та за єдність народу. Він неодноразово закликав вірян зберігати єдність навколо помісної церкви.

Рішення митрополита Симеона не підписувати постанову синоду УПЦ (МП) у листопаді 2018 року стало одним з найважливіших особистих виборів в історії сучасного українського православ’я.

2026 рік: нове служіння на Хмельниччині

2 лютого 2026 року рішенням Священного синоду ПЦУ митрополита Симеона (Шостацького) призначено керуючим Хмельницькою єпархією з титулом митрополита Хмельницького і Шепетівського. Він також став постійним членом Священного синоду.

Це призначення має символічний характер: архієрей повернувся на територію своєї малої батьківщини — Хмельницької області. Переїзд відбувся за взаємною згодою сторін. На новій посаді митрополит Симеон продовжує поєднувати пастирське служіння з загальноцерковною роботою, зокрема в комісії з канонізації святих.

Внесок у канонізацію святих та синодальну діяльність

Як голова Синодальної комісії з канонізації святих митрополит Симеон відіграє ключову роль у дослідженні житій та прославленні нових святих Української церкви. Комісія працює над виявленням подвижників віри, які жили і служили на українських землях у різні історичні періоди — від давньоруських часів до новітньої історії.

Його досвід архієрейського служіння на різних кафедрах дозволяє глибоко розуміти регіональні особливості церковного життя. Це допомагає в об’єктивній оцінці кандидатів на канонізацію.

Дані про основні етапи служіння митрополита Симеона наведено на основі офіційного сайту Православної церкви України.

Нагороди та визнання

За роки служіння митрополит Симеон отримав низку державних та церковних нагород. Серед них — орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня, орден «За заслуги» III ступеня, ювілейні медалі. Церковні нагороди включають ордени від різних помісних церков, зокрема Польської та Олександрійської.

Ці відзнаки свідчать про визнання його внеску як у церковне життя, так і в суспільні процеси України.

Митрополит Симеон Шостацький залишається активним учасником розбудови Православної церкви України. Його досвід, принциповість та відданість справі української автокефалії роблять його важливою фігурою в сучасному церковному житті країни. Повернення на Хмельниччину у 2026 році відкриває новий етап служіння — тепер уже на рідній землі, де все починалося понад шістдесят років тому.