Бессарабський ринок уже понад сто років стоїть у центрі столиці на однойменній площі, де Хрещатик плавно переходить у європейську частину міста. Ця будівля в стилі раціонального модерну не просто торговий майданчик — вона втілює мрію про впорядковану торгівлю, яку профінансував один з найбагатших меценатів імперії. Сьогодні, після оновлення 2025 року, тут мирно співіснують прилавки з фермерським салом і рибою та фудхол з 17 корнерами, де можна скуштувати страви різних кухонь світу.

Ринок завжди був живим організмом міста. Тут продавали продукти з південних регіонів, сюди приходили кияни за свіжиною, а архітектура приховувала інженерні рішення, які на 1912 рік виглядали футуристично. Навіть після значних змін 2025 року будівля зберігає статус пам’ятки архітектури національного значення і продовжує виконувати свою головну функцію — бути місцем, де продукти та емоції зустрічаються безпосередньо.

Від хаотичного пустиря до ідеї критого ринку

На початку XIX століття територія сучасної Бессарабської площі була звичайним пустирем, який затоплювали дощові потоки з навколишніх пагорбів. Пізніше тут з’явилися заїжджі двори, балагани та павільйони стихійної торгівлі. Місце швидко набуло репутації антисанітарного і навіть небезпечного — сучасники називали його «гнійним пухирем на красивому носі» Хрещатика.

Назва «Бессарабська» має дві основні версії походження. За однією, тут активно торгували купці з Бессарабії, які привозили вино, фрукти та худобу. За іншою — площа та навколишній район у 1830-х роках асоціювалися з бідняцькою «босячнею», яку місцеві називали бессарабкою. Обидві версії відображають реальну історію хаотичної торгівлі, яка потребувала впорядкування.

Заповіт Лазаря Бродського та народження проєкту

Усе змінилося завдяки заповіту Лазаря Ізраїлевича Бродського, відомого цукрозаводчика та мецената. Після його смерті у 1904 році місто отримало 500 тисяч рублів на будівництво критого ринку з умовою щорічної підтримки благодійних установ. Міська влада оголосила архітектурний конкурс. Переміг проєкт польського архітектора Генрика Гая з Варшави, який уже мав досвід створення подібних споруд.

Початковий кошторис у 725 тисяч рублів довелося зменшити до 537 тисяч через скорочення декору. Реалізацією та доопрацюванням проєкту займався київський інженер Михайло Бобрусов. Будівництво почалося наприкінці 1909 року, стіни з чотирьох мільйонів цеглин завершили у 1910-му, а металеве покриття монтували взимку 1911 року. Урочисте відкриття відбулося 16 липня 1912 року в присутності міського керівництва.

Ці постаті сформували не просто будівлю, а символ прогресу київської торгівлі. Кожен з них вклав частину своєї майстерності в об’єкт, який досі залишається одним з найкрасивіших критих ринків Європи.

Архітектура, де інженерія стає мистецтвом

Бессарабський ринок вважають однією з найкращих пам’яток раціонального модерну в Києві. Композиція симетрична: центральна торговельна зала з величезним скляним куполом оточена двоповерховим периметром. Товсті цегляні стіни тримають багатотонну металеву конструкцію даху, а всередині оголені ажурні ферми виглядають як гігантська металева мережива.

Світло проникає крізь скляний купол на десяти тришарнірних арках, створюючи враження світлого храму торгівлі. Стіни та підлога оздоблені полив’яною плиткою польського виробництва. Фасади прикрашають вітринні вікна, металеві ліхтарі та скульптурний декор у народному стилі. Над головним входом — барельєф архангела Михаїла, а на воротах і арках з’являються голови биків, риби, гуси та селянські мотиви.

Металеві ферми виконують не лише несучу функцію — вони стають головним художнім елементом інтер’єру, перетворюючи технічну конструкцію на справжній витвір мистецтва.

Скульптурне оздоблення виконали учні Федора Балавенського: Тетяна Руденко-Щелкан створила декоративне панно на фасаді, Олександр Теремець — горельєф «Селянин з волами» та зображення гусей, а Петро Сниткін — горельєф «Молочниця». Ці деталі підкреслюють зв’язок ринку з українським селом та сільськогосподарською традицією.

Технічний прорив 1912 року

На момент відкриття ринок обладнали за останнім словом техніки. У підвалах встановили перші в Києві холодильні установки — третя така система в усій імперії. Сучасна вентиляція, надійні перекриття та продумане освітлення робили торгівлю свіжими продуктами комфортною навіть улітку.

Для 1912 року це був справжній прорив. Раніше продукти швидко псувалися на відкритих прилавках, а тут з’явилася можливість зберігати м’ясо, рибу та молоко довше. Технології підкреслювали статус ринку як сучасного європейського об’єкта, а не просто базарного майданчика.

Доля ринку в XX столітті

У радянські часи ринок пережив різні етапи. У 1920-х тут працювали кооперативи, у 1933 році приміщення частково передали судово-медичній лабораторії. Під час Другої світової війни будівля не постраждала суттєво, хоча обладнання пошкодили. У 1960-х провели реконструкцію з дбайливим ставленням до оригіналу.

У 1979 році ринок отримав статус пам’ятки архітектури національного значення. У 1980-х навіть планували знести його під транспортну розв’язку, але проєкт не реалізували. Після 2001 року підземний центр «Метроград» поруч частково вплинув на конструкцію, проте основна будівля вистояла.

Сучасне оновлення 2025 року: Бессарабка. Ринок їжі

У травні 2025 року розпочалися роботи з модернізації холодильного обладнання без втручання в автентичні елементи пам’ятки. Вже у грудні 2025 року ринок відкрили під новим гастрономічним брендом «Бессарабка. Ринок їжі». Інвестиції склали близько 3,5 мільйона доларів. З’явилися 17 фудкорнерів та бар, облаштували близько 400 посадкових місць.

Концепція передбачає відсутність дублювання меню — кожен корнер має унікальну нішу. Серед резидентів — заклади з грузинською, азійською, європейською та українською кухнею: Himalaya, Буффаліно, Burger Farm, Жаровня, Татарка, Sushi Icons, Gyros, Gelarty, Cherry Coffee та інші. Традиційні продавці м’яса, риби, сала та молочних продуктів залишилися на оновлених місцях.

Новий формат дозволяє не лише купити свіжі продукти з регіонів, а й одразу скуштувати готові страви в історичному інтер’єрі, зберігаючи при цьому оригінальні металеві ферми та плитку.

Проєкт надихався європейськими прикладами — Великим ринком у Будапешті, Time Out Market у Лісабоні та Markthal у Роттердамі. Старі торговці отримали пільгові умови на перші місяці, щоб відновити клієнтську базу.

Що варто знати відвідувачу у 2026 році

Бессарабський ринок працює з ранку — традиційні прилавки відкриваються близько 7:00, фудпростір — ближче до 10:00. Тут можна знайти фермерське м’ясо та сало з Вінниччини, свіжу рибу, сири та молочні вироби. Поруч — корнери з готовими стравами: хінкалі, бургери, гриль, суші, десерти та кава.

Ціни на готову їжу часто вищі за середньоринкові, що викликає обговорення серед киян. Деякі відвідувачі відзначають зменшення кількості чисто фермерських продавців порівняно з попередніми роками. Водночас оновлений інтер’єр, зручні місця для сидіння та збереження історичної атмосфери приваблюють нових гостей.

Після відкриття у грудні 2025 року ринок став предметом жвавих дискусій у місті. Частина киян радіє сучасному формату та можливості посидіти всередині, інші вважають, що баланс між традиційною торгівлею та фудхолом ще потребує доопрацювання. Станом на червень 2026 року проєкт продовжує працювати, а команда шукає шляхи покращення відвідуваності.

Чому Бессарабський ринок залишається особливим

Ця будівля пережила імперії, революції, війни та кілька реконструкцій, але досі зберігає свою головну рису — бути місцем живого спілкування людей з продуктами та один з одним. Металеві ферми, народні рельєфи та скляний купол нагадують про час, коли торгівля вважалася справою гідною краси та технологій.

Сьогоднішній формат додає новий шар — можливість не просто купити, а й розділити трапезу в тому самому просторі, де сто років тому працювали перші київські холодильники. Незалежно від поточних обговорень, Бессарабський ринок продовжує виконувати роль серця центрального Києва — місця, де історія щодня зустрічається з новим днем міста.

Інформація про історію будівництва та архітектурні деталі базується на матеріалах Вікіпедії. Дані про сучасне оновлення та формат роботи — з офіційного ресурсу комунального підприємства Бессарабський ринок та публічних повідомлень 2025–2026 років.