Російська нафтова компанія Лукойл колись займала помітне місце на українському ринку пального. Мережа з майже 240 автозаправних станцій та шести нафтобаз забезпечувала пальним водіїв у різних регіонах країни й тримала близько 6% роздрібного ринку. Геополітичні події 2014 року кардинально змінили ситуацію. Компанія оголосила про продаж українських активів, і вже у 2015-му мережа перейшла до австрійської структури AMIC Energy. Офіційно це виглядало як звичайна бізнес-угода, але з часом історія набула нових шарів — розслідувань, арештів майна та суперечок щодо реального контролю.

Сьогодні про пряму присутність Лукойлу в Україні не йдеться. Натомість на ринку працює мережа AMIC з приблизно 200–220 діючими станціями. Частина з них модернізована в сучасному стилі, інші — пошкоджені через бойові дії або розташовані на тимчасово окупованих територіях. Попри продаж майже десятирічної давності, українські журналістські розслідування продовжують знаходити зв’язки між нинішніми власниками та колишнім російським власником. Це створює унікальну ситуацію для ринку пального, де питання прозорості власності залишаються актуальними.

Як Лукойл закріпився на українському ринку пального

Лукойл почав активно розвивати роздрібну мережу в Україні у 2000-х роках. Компанія інвестувала в будівництво та придбання станцій, нафтобаз і логістики. До середини 2010-х мережа охоплювала значну частину країни — від західних областей до східних і південних. Водії звикли бачити фірмові зелені заправки з логотипом компанії. У піковий період Лукойл контролював близько 6% ринку роздрібних продажів пального, поступаючись лише найбільшим українським мережам.

Бізнес-модель була типовою для вертикально інтегрованої компанії: власне виробництво нафтопродуктів за кордоном, імпорт і реалізація через власні АЗС. Це дозволяло контролювати якість і ціноутворення. Однак після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі у 2014 році продажі різко впали — більш ніж удвічі за перший рік і ще стільки ж наступного. Геополітичний тиск і санкції зробили подальшу роботу в Україні ризикованою для російського капіталу.

Рішення про продаж у 2014–2015 роках

У липні 2014-го Лукойл оголосив про намір продати українські активи. Офіційна причина — фокус на російських проєктах та складнощі з доступом до капіталу через санкції. Угода стосувалася 100% акцій ТОВ «Лукойл-Україна», яке володіло приблизно 240 АЗС та шістьма нафтобазами. Покупцем стала австрійська компанія AMIC Energy Management GmbH. Вартість угоди оцінювали у 280–300 мільйонів доларів США.

У квітні 2015 року Антимонопольний комітет України схвалив концентрацію. У травні того ж року «Лукойл-Україна» змінила назву на «АМІК Україна», а станції почали ребрендинг. Офіційно Лукойл повністю вийшов з українського ринку. Проте вже тоді з’явилися перші коментарі експертів і журналістів про можливу фіктивність угоди — нова компанія була створена незадовго до покупки, а на ключових посадах опинилися менеджери з європейських структур Лукойлу.

Хто стоїть за AMIC Energy: факти та підозри

Після угоди мережа працювала під австрійським брендом. Власниками AMIC Energy Management GmbH на момент покупки стали троє австрійців: Йоганнес Клезл-Норберг (50%), Манфред Кунце (40%) та Хайнц Зернец (10%). Згодом структура власності змінювалася. Станом на 2026 рік в українській компанії ПІІ «АМІК Україна» Йоганнес Клезл-Норберг володіє 25,1% акцій.

Розслідування українських журналістів 2026 року виявили, що ті самі австрійські інвестори у 2016-му придбали в Лукойлу мережу АЗС у країнах Балтії, а згодом передали її в оренду структурам, пов’язаним з колишнім директором лукойлівської компанії в регіоні. Крім того, Клезл-Норберг понад десять років керував компаніями, пов’язаними з топменеджерами Лукойлу, зокрема Сергієм Зенкіним та Олександром Матициним.

Журналістські матеріали також вказують на ланцюжки компаній Alpinex, де перетиналися інтереси австрійських власників AMIC та російських менеджерів Лукойлу. Клезл-Норберг до кінця 2022 року був бенефіціаром російського банку Rusregionbank, який пізніше потрапив під санкції. Компанія AMIC Energy категорично заперечує будь-які зв’язки з Лукойлом чи Росією, наголошує на австрійському капіталі та відсутності російських бенефіціарів у структурі. Попри це, підозри щодо реального контролю не зникають уже понад десять років.

Арешт активів у 2022 році та юридичні процеси

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у серпні 2022-го Бюро економічної безпеки повідомило про арешт 308 об’єктів нерухомості та корпоративних прав мережі AMIC. Сума корпоративних прав перевищувала 50 мільйонів гривень. БЕБ підозрювало компанію в ухиленні від сплати податків через штучне завищення витрат і виведення прибутків, а також у зв’язках з Росією. Слідство тривало роками.

Компанія назвала арешт незаконним і безпідставним, подала апеляції та погрожувала зверненням до міжнародних судів. Австрійський посол в Україні закликав до пропорційних заходів. Станом на 2025–2026 роки досудове розслідування триває, а арешт активів не знято. Водночас мережа продовжує комерційну діяльність, модернізує станції та бере участь у державних тендерах на постачання пального.

AMIC Energy в Україні сьогодні: робота попри виклики

На початок 2025 року в Україні працювало близько 201 АЗС AMIC Energy. Ще 13 станцій були пошкоджені або перебували поблизу лінії фронту, а 19 — на тимчасово окупованих територіях. Компанія активно інвестує в оновлення: у 2024–2025 роках модернізовано понад 20 об’єктів у різних регіонах. Дизайн нових станцій — сучасний, з елементами лофт, зручними зонами обслуговування та електрозарядками.

Попри арешт активів, AMIC Energy продовжує сплачувати податки до українського бюджету — лише за перший квартал 2024 року сума перевищила пів мільярда гривень. Компанія виграє тендери на постачання пального державним структурам і заявляє про віру в український ринок та плани подальших інвестицій.

У 2024 році материнська компанія AMIC в Україні змінилася — нею стала інша австрійська структура GAMS Investmentholding-Gmbh. Офіційна позиція залишається незмінною: повна незалежність від російського капіталу та фокус на прозорому європейському бізнесі.

Хронологія ключових подій

Дані у таблиці базуються на публічних заявах компаній, рішеннях державних органів та журналістських розслідуваннях.

Що означає історія Лукойлу для українського ринку пального

Продаж активів Лукойлу став одним з перших великих прикладів виходу російського капіталу з України після 2014 року. Ринок адаптувався: частка, яку займала мережа, розподілилася між іншими гравцями. AMIC залишилася однією з найбільших іноземних мереж і продовжує конкурувати в середньому ціновому сегменті. Водночас історія з підозрами щодо власності підкреслює важливість прозорості бенефіціарів для довіри споживачів та держави.

Українські водії сьогодні заправляються на станціях AMIC, не завжди знаючи складну історію бренду. Компанія інвестує в інфраструктуру, впроваджує сучасні формати та електрозарядки. Разом з тим триваюче розслідування БЕБ нагадує, що питання національної безпеки та економічної прозорості залишаються пріоритетними навіть через роки після формального виходу російського власника.

Ринок пального в Україні продовжує трансформуватися. Історія Лукойлу та AMIC — це не лише про одну компанію, а про ширші процеси: як геополітика впливає на бізнес, як змінюються власники мереж і наскільки важливо перевіряти реальних бенефіціарів. Для споживачів головне — якість пального, ціна та надійність сервісу. Для держави — контроль над стратегічними активами та прозорість капіталу. Ці два пріоритети й визначають, як далі розвиватиметься цей сегмент економіки.