У 2025 році в Україні зареєстрували 168,8 тисячі народжень. Водночас кількість смертей сягнула 485,3 тисячі. На кожну новонароджену дитину припадало майже три смерті. Така динаміка відображає глибокі демографічні зрушення, що тривають вже десятиліттями й загострилися через повномасштабну війну.

Сумарний коефіцієнт народжуваності — ключовий показник, який показує, скільки дітей у середньому народила б одна жінка за все життя за умови збереження поточних вікових рівнів народжуваності. У 2022 році він опустився до позначки близько 0,9. Останні дані свідчать про певну стабілізацію.

За результатами масштабного обстеження домогосподарств MICS 2025-2026 років, проведеного Державною службою статистики України спільно з UNICEF, сумарний коефіцієнт народжуваності становить 1,1 дитини на жінку. Це трохи вище за попередні оцінки експертів і наближається до рівня 2001 року.

Показник 1,1 залишається значно нижчим за рівень простого відтворення населення, який становить приблизно 2,1 дитини на жінку.

Що означає сумарний коефіцієнт народжуваності

Цей показник розраховують на основі вікових коефіцієнтів народжуваності для жінок репродуктивного віку — зазвичай від 15 до 49 років. Кожен віковий інтервал (15–19, 20–24 тощо) дає свій внесок у загальну суму. Якщо коефіцієнт нижчий за 2,1 протягом тривалого часу, населення природним чином скорочується навіть без урахування міграції.

В Україні цей процес триває з 1990-х років. У 1990 році народжуваність ще дозволяла підтримувати чисельність населення. До 2001 року сумарний коефіцієнт впав до 1,1. Потім було коротке зростання до 1,5 у 2012 році, після чого почався новий спад.

Динаміка зареєстрованих народжень і смертей

Дані Міністерства юстиції України.

Зниження народжуваності у 2022 році склало близько 25 % порівняно з 2021 роком. У наступні роки темп падіння сповільнився: 2024 рік — мінус 6 %, 2025 рік — мінус 4,5 %. Деякі регіони, зокрема Львівська та Волинська області, у 2025 році зафіксували невелике зростання кількості новонароджених.

Основні фактори, що впливають на народжуваність

Економічна нестабільність залишається одним із найсильніших стримувальних чинників. Висока вартість житла, нестабільні доходи, особливо серед молоді, та значні витрати на виховання дитини змушують пари відкладати народження дітей або обмежуватися однією дитиною.

Війна додала потужний шар невизначеності. Переміщення сотень тисяч жінок репродуктивного віку за кордон, мобілізація чоловіків, руйнування житла та інфраструктури, психологічний тиск — усе це прямо впливає на репродуктивні рішення. Дослідження показують, що 59 % домогосподарств відчувають прямий вплив війни.

Доступ до якісної та доступної інфраструктури догляду за дітьми залишається обмеженим у багатьох регіонах. Відсутність місць у яслах і садках змушує одного з батьків (частіше матір) залишатися вдома або працювати неповний день, що знижує сімейний дохід і підвищує навантаження.

Зміна соціальних норм і гендерних ролей також відіграє роль. Сучасні жінки частіше прагнуть поєднувати кар’єру та материнство. Коли така можливість обмежена через відсутність гнучкого графіка чи підтримки на робочому місці, народження другої чи третьої дитини відкладається.

Позитивним сигналом стало різке зниження народжуваності серед підлітків: з 34 випадків на 1000 дівчат віком 15–19 років у 2012 році до 11 у 2025–2026 роках. Це свідчить про покращення доступу до інформації та засобів контрацепції.

Наслідки низької народжуваності для суспільства

Природне скорочення населення триває вже десятиліття. Менше дітей сьогодні означає менше молодих людей на ринку праці через 20–25 років. Це створює тиск на пенсійну систему, систему охорони здоров’я та обороноздатність країни.

Старіння населення змінює структуру попиту: зростає потреба в медичних і соціальних послугах для літніх людей, водночас зменшується кількість споживачів товарів і послуг для молодих сімей. Економічне зростання сповільнюється через скорочення робочої сили.

Державна політика та нові заходи підтримки

У вересні 2024 року Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію демографічного розвитку України до 2040 року. Документ передбачає комплексний підхід: підтримку сімей, збереження репродуктивного здоров’я, зниження передчасної смертності, створення умов для повернення мігрантів та інклюзивного ринку праці.

З 1 січня 2026 року розмір одноразової допомоги при народженні дитини збільшено до 50 тисяч гривень. Також запроваджено щомісячну допомогу по догляду за дитиною до одного року у розмірі 7000 гривень (для сімей, де мати не застрахована в системі соціального страхування, або в межах нових програм).

Стратегія та операційний план на 2024–2027 роки акцентують увагу не лише на грошових виплатах, а й на доступному житлі, якісній медичній допомозі, розширенні мережі дошкільних закладів та створенні умов для поєднання батьківства з професійною діяльністю.

Що впливає на рішення пари мати дитину

Дослідження UNFPA та українських соціологічних служб показують: більшість молодих людей хочуть мати двох або трьох дітей. Розрив між бажаним і фактичним числом дітей пояснюється переважно фінансовими бар’єрами, відсутністю житла та невизначеністю щодо майбутнього.

Країни з вищою народжуваністю в Європі зазвичай поєднують фінансову підтримку з розвиненою інфраструктурою догляду за дітьми, гнучкими умовами праці та культурою рівного розподілу домашніх обов’язків. В Україні ці елементи розвиваються нерівномірно.

Перспективи стабілізації народжуваності

Дані 2025–2026 років показують, що падіння народжуваності сповільнилося. Певне зростання в окремих регіонах і зниження підліткової народжуваності свідчать про наявність резервів. Реалізація Стратегії демографічного розвитку до 2040 року, розширення доступу до житла та якісних послуг догляду за дітьми можуть створити умови для поступового відновлення.

Низька народжуваність — це не лише цифри в таблицях. Це питання про те, чи зможе суспільство забезпечити гідні умови для виховання нового покоління. Комплексні рішення, що поєднують економічну стабільність, соціальну інфраструктуру та відчуття безпеки, залишаються ключем до довгострокових змін.