Зовнішній борг США у формі казначейських цінних паперів, що належать іноземним інвесторам, станом на квітень 2026 року становить 9,35 трильйона доларів. Це та частина державного боргу, яку тримають центральні банки, уряди та приватні фонди за межами країни. Загальний валовий зовнішній борг Сполучених Штатів, що включає також зобов’язання приватного сектору, сягає понад 30 трильйонів доларів. Різниця між цими показниками суттєва і часто призводить до плутанини в обговореннях.

Загальний федеральний борг США на початку липня 2026 року перевищив 39,4 трильйона доларів. З них борг, утримуваний публікою, — близько 31,7 трильйона. Іноземні власники контролюють приблизно 29–30 відсотків цієї суми. Таке співвідношення відображає не слабкість, а глибоку інтеграцію американської економіки у світові фінансові потоки.

Ця структура має прямі наслідки для глобальної стабільності. Казначейські папери США залишаються головним безпечним активом для резервів багатьох країн. Їхній попит впливає на відсоткові ставки, курс долара та умови запозичень для інших держав, зокрема й для України.

Що означає термін «зовнішній борг США»

Зовнішній борг уряду — це зобов’язання федеральної влади перед нерезидентами. Він відрізняється від внутрішнього боргу, який тримають американські пенсійні фонди, взаємні фонди, Федеральна резервна система та приватні інвестори. Інша категорія — внутрішньодержавний борг, що відображає переміщення коштів між різними урядовими рахунками, наприклад, траст-фондами соціального страхування.

Широке визначення валового зовнішнього боргу країни, за методологією МВФ та Міністерства фінансів США, охоплює всі пасиви резидентів перед нерезидентами: державні папери, банківські кредити, корпоративні облігації та прямі інвестиції. Саме тому цифра перевищує 30 трильйонів доларів. У публічному дискурсі зазвичай обговорюють саме іноземні холдинги казначейських паперів — це і є «зовнішній борг США» у фокусі більшості аналізів.

Іноземні інвестори тримають близько 9,35 трильйона доларів у американських державних паперах. Це не позика в іноземній валюті, а зобов’язання у доларах — валюті, яку США контролюють повністю.

Поточні обсяги та основні власники

Станом на квітень 2026 року іноземні холдинги казначейських паперів розподілені так:

Дані з таблиці Major Foreign Holders of Treasury Securities Міністерства фінансів США. Важливо враховувати, що статистика фіксує місце зберігання паперів у американських кастодіанах, а не завжди кінцевого бенефіціара. Тому частка Китаю чи інших країн може бути дещо іншою в реальності.

Історичний контекст і тенденції останніх років

У 1970 році іноземці тримали лише близько 5 відсотків американського боргу, утримуваної публікою. До 2011 року ця частка зросла майже до 49 відсотків. Потім почалося поступове зниження: попри абсолютне зростання іноземних холдингів, загальний борг збільшувався швидше завдяки внутрішнім покупцям — пенсійним фондам, взаємним фондам та Федеральній резервній системі.

Китай був найбільшим власником до 2019 року, після чого поступився Японії. За останнє десятиліття китайські холдинги скоротилися з понад 1,1 трильйона до 651 мільярда доларів. Японія та Велика Британія, навпаки, нарощували позиції. Частка іноземців у боргу, утримуваної публікою, зараз коливається біля 30 відсотків.

Зростання боргу прискорилося після 2008 та 2020 років через антикризові заходи. У 2026 році дефіцит бюджету залишається значним, тому випуск нових паперів триває. Іноземний попит при цьому не зникає, але й не поспішає за темпами американських запозичень.

Причини, з яких іноземні інвестори тримають американські боргові папери

• Статус долара як головної резервної валюти світу.
• Висока ліквідність ринку — папери можна швидко купити чи продати без суттєвого впливу на ціну.
• Безпека: зобов’язання підкріплені «повною вірою та кредитом» уряду США.
• Потреби в управлінні резервами та торговельними надлишками (Японія, Китай, Тайвань).
• Роль фінансових центрів (Велика Британія, Люксембург, Кайманові острови) як проміжних ланок для приватного капіталу.

Країни з профіцитом поточного рахунку змушені інвестувати надлишок у надійні активи. Американські казначейські папери досі не мають рівноцінної альтернативи за поєднанням безпеки, ліквідності та глибини ринку. Навіть коли відсоткові ставки зросли у 2022–2023 роках, іноземні власники не масово виходили з позицій — багато хто просто перерозподілив портфелі.

Механізми обслуговування боргу та рефінансування

США не «повертають» борг у класичному розумінні. Уряд регулярно випускає нові папери, щоб погасити старі та сплатити відсотки. Аукціони відбуваються щотижня та щомісяця. Первинні дилери викуповують значні обсяги, а вторинний ринок забезпечує ліквідність для всіх інших учасників.

Оскільки борг номінований у доларах, Федеральна резервна система теоретично може викупити частину паперів (як це було під час кількісного пом’якшення). Це знижує ризик дефолту до мінімуму. Водночас зростання відсоткових ставок збільшило витрати на обслуговування. У 2025 році іноземним власникам сплатили близько 282 мільярди доларів відсотків.

США — єдина велика економіка, яка може підтримувати такий рівень боргу десятиліттями без кризи довіри, бо контролює валюту, у якій позичає.

Стійкість моделі та потенційні ризики

Стійкість визначається не лише рівнем боргу до ВВП (близько 123 відсотків у першому кварталі 2026 року), а й здатністю економіки генерувати зростання та доходи бюджету. Поки номінальне зростання ВВП перевищує середню ставку запозичень, боргова динаміка залишається керованою. Це класичне співвідношення r–g у фіскальній теорії.

Ризики існують. Політична нестабільність, тривалі дефіцити без реформ або втрата довіри до долара можуть підняти дохідності та ускладнити рефінансування. Іноземні власники, особливо офіційні, чутливі до геополітичних сигналів. Проте замінити американські папери у глобальних резервах наразі нічим — євро, ієна чи юань не пропонують такої комбінації ліквідності та безпеки.

Для порівняння: країни, що розвиваються, часто стикаються з проблемами саме через борг в іноземній валюті. США такого обмеження не має. Це фундаментальна відмінність, яку не варто ігнорувати в будь-яких сценаріях.

Вплив на світову економіку

Американські казначейські папери забезпечують світ ліквідним безпечним активом. Центральні банки тримають їх як частину резервів, що стабілізує міжнародну фінансову систему. Водночас це дає США певні переваги — нижчі витрати на запозичення та можливість проводити політику, яка впливає на глобальні умови.

Для інших країн, зокрема України, непрямий вплив відчутний через курс долара, вартість запозичень на зовнішніх ринках та загальну макроекономічну стабільність. Зміни у попиті на американський борг або у відсоткових ставках ФРС транслюються на вартість капіталу по всьому світу.

Подальше зростання американського боргу буде залежати від динаміки дефіцитів, темпів економічного зростання та рішень щодо податкової й видаткової політики. Іноземний попит, ймовірно, залишиться значним, але його частка у загальному боргу може продовжувати повільно знижуватися на користь внутрішніх інвесторів.

Ключові індикатори для моніторингу — обсяги іноземних покупок на аукціонах, динаміка дохідностей, частка офіційних власників та траєкторія боргу відносно ВВП. Саме вони покажуть, чи зберігає система ту саму стійкість, яку демонструвала останні десятиліття.