24 лютого 2022 року Іван Дорн опублікував коротке, але надзвичайно емоційне відеозвернення. Голос співака звучав напружено й щиро: «Сьогодні моя країна прокинулася від вибухів. Сьогодні державна влада Російської Федерації розгорнула повномасштабну війну проти моєї країни. Я закликаю вас зупинити цю катастрофу. Я закликаю вас не брати участь у цій убивчій війні». Він звертався безпосередньо до росіян і до російських колег-артистів, закликаючи не мовчати. Закінчив звернення простими й потужними словами підтримки: «Україно, я з тобою. Тримайся, моя рідненька!»

Ці слова прозвучали в перші години повномасштабного вторгнення й одразу розлетілися мережами. Для багатьох вони стали одним із перших публічних сигналів від відомого артиста, який раніше асоціювався з російськомовною сценою та спробами культурного діалогу. Водночас вони контрастували з позицією, яку Дорн висловлював роками раніше.

У 2017 році в інтерв’ю російському журналісту Юрію Дудю співак назвав війну на Донбасі «сваркою між старшим і молодшим братом». Він стверджував, що між українцями та росіянами «немає нічого, крім дружби», і вірив у швидке примирення. Тоді ці слова викликали хвилю обурення в Україні. Дехто радив артисту відвідати кладовища, де ховають загиблих воїнів, щоб краще зрозуміти масштаб трагедії. Дорн пояснював, що давав гроші на допомогу жителям Маріуполя після обстрілів, а не безпосередньо на потреби фронту. Футболку з українським гербом одягав, щоб «ніхто не смердів». Тоді він щиро вважав себе містком між двома культурами й думав, що музика здатна стримати агресію.

Повномасштабне вторгнення зруйнувало ці ілюзії. Дорн, який на той момент перебував за кордоном, одразу й чітко засудив дії Росії. Він не просто висловив жаль — він назвав війну катастрофою та вбивчою війною, закликав росіян не брати в ній участі. Багато хто в Україні сприйняв це звернення як важливий крок. Артист також брав участь у благодійних концертах і волонтерських ініціативах, хоча деталі його допомоги залишалися менш публічними, ніж гучні заяви інших зірок.

У лютому 2023 року Дорн записав відеозвернення, в якому публічно перепросив за інтерв’ю 2017 року. Він визнав: «Так, я неідеальний українець. Ви це знаєте ще, мабуть, з 2017 року… Перепрошую, через п’ять років після цього перепрошую». Артист пояснив, що переглянув старий запис і побачив, наскільки грубо звучать вирвані з контексту фрази. «Напевно, мало пройти стільки часу, щоб усе це визнати, осмислити, мала б відбутися війна, щоб усе це усвідомити», — сказав він. Тоді ж він підкреслив: «Знайте, що я з Україною, я є українець. Я пишаюся тим, що я українець і завжди пишався».

У 2024 році в інтерв’ю Esquire Kazakhstan Дорн вперше детальніше заговорив про повномасштабне вторгнення. Він зізнався, що йому «дуже пощастило не застати той жах особисто», бо на момент 24 лютого він був за кордоном. «Хр*н знає, як би я зараз поводився, і що б у мені змінилося», — зазначив артист.

Він пояснив, що страх і емоції, які переживають його співгромадяни в Україні, призвели до радикальніших позицій. Дорн сказав, що розуміє це: «У переважної більшості моїх співгромадян страх і всі ці емоції спричинили серйозні наслідки. Вони не можуть судити з погляду розуміння… У них радикальна позиція, і я їх розумію». Водночас він обрав для себе інший шлях — шукати «прощення, розуміння і щирість» навіть у складних обставинах.

До 2025–2026 років життя Івана Дорна стабілізувалося за кордоном. Він оселився в Парижі з дружиною та дітьми. Повернення в Україну під час війни артист не планує. Він продовжує виступати на сценах Європи та Азії, іноді разом із російськими артистами, які підтримують Україну — наприклад, у Берліні разом із Чулпан Хаматовою та іншими. У 2025 році після одного з таких концертів він завершив виступ словами: «Нехай ми переможемо».

У розмові 2025 року Дорн чітко сформулював своє бачення майбутнього: «Україна зацвіте. Майбутнє Росії мене особливо не турбує». Він бачить два можливі сценарії — або світова війна, або шлях, на якому Росія нарешті визнає Україну суверенною незалежною державою. «Мені більше, звісно, другий подобається», — зізнався співак.

Війна вплинула й на його творчість. Дорн зізнавався, що його «душа не співає, а стогне» через події. Деякі релізи він відкладав або переносив дати, щоб не створювати зайвих асоціацій. Водночас він продовжує випускати музику російською мовою, пояснюючи, що мова сама по собі ні в чому не винна. Після початку повномасштабного вторгнення артист глибше занурився в українську історію, став більше цінувати українську мову та відчувати себе частиною українського культурного простору.

Не всі в Україні сприйняли еволюцію Дорна однозначно. Дехто критикував його за виступи з російськими артистами, за проживання за кордоном і за те, що в деяких інтерв’ю він уникав прямих слів «агресор» чи детального опису злочинів. Інші цінували чесність у визнанні помилок минулого, чітке засудження вторгнення в перші дні та готовність залишатися українським артистом навіть у складних обставинах.

Джерела даних про висловлювання: матеріали 24 каналу та Telegraf.com.ua.

Історія Івана Дорна — це не просто хроніка заяв одного артиста. Це відображення складного шляху багатьох людей, які до 2022 року жили між двома культурами, вірили в силу музики та діалогу. Війна змусила кожного зробити вибір. Дорн зробив свій — публічно, з помилками, з вибаченнями та з подальшим переосмисленням. Він не став радикальним рупором, але й не змовчав у найстрашніші дні. Його слова про те, що «душа стогне», а не співає, і водночас віра в те, що «Україна зацвіте», залишаються одними з найщиріших рефлексій українського артиста про цю війну.

Сьогодні, коли минає вже четвертий рік повномасштабного вторгнення, Дорн продовжує жити та творити за кордоном. Він вивчає українську історію глибше, ніж раніше, цінує мову своєї країни і водночас не відмовляється від російськомовної творчості. Його позиція залишається особистою — з власним контекстом, як він сам каже. І саме ця особистість, з усіма її протиріччями та чесними зізнаннями, робить розмову про Іван Дорн про війну такою живою й важливою для розуміння того, як війна змінює навіть тих, хто намагався залишатися над сутичкою.

Артист досі прокидається з надією, що війна закінчиться. І що одного дня він зможе повернутися додому не просто як співак, а як людина, яка пройшла цей шлях разом зі своєю країною.