Андрій Павелко керував Українською асоціацією футболу з березня 2015 року до січня 2024-го. За цей період він перетворився з голови Дніпропетровської обласної федерації на одну з ключових фігур європейського футболу — члена виконавчого комітету УЄФА. Його ера охопила реорганізацію головної футбольної інституції країни, виступи збірної на великих турнірах та масштабні інфраструктурні проєкти, які згодом стали предметом розслідувань.

Шлях Павелка — це історія стрімкого підйому через бізнес, регіональну політику та спортивне адміністрування. Водночас останні роки його президентства та події після відставки наповнені гучними правовими історіями. Слідство звинувачує його в незаконному заволодінні коштами УЄФА на суму понад дев’ять мільйонів євро. У грудні 2025 року МВС України оголосило Павелка в розшук, а судові процеси тривають заочно.

Ця історія показує, наскільки тісно в українському футболі переплітаються великі гроші, політичні зв’язки та питання прозорості. Розберемо детально, як усе починалося, що вдалося зробити та чому період завершився так драматично.

Ранні роки та вихід на футбольну орбіту

Андрій Васильович Павелко народився 7 жовтня 1975 року в Дніпрі. Місто з потужними індустріальними традиціями та глибокою футбольною культурою дало йому перші орієнтири. Після школи він здобув юридичну освіту — закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого у 2003 році, а згодом пройшов перепідготовку з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та аспірантуру з державного управління.

У 1990-х та на початку 2000-х Павелко будував бізнес-кар’єру. Він очолював і працював заступником директора кількох дніпровських компаній, що займалися будівництвом, транспортом та виробництвом. Паралельно з 2001 року він очолив Федерацію футболу Дніпропетровської області. Цей крок став поворотним — регіональна посада дала доступ до спортивної еліти та розуміння, як працює система зсередини.

Дніпро тоді був домом для амбітного клубу «Дніпро», а область — одним із центрів підготовки талантів. Павелко швидко зрозумів, що поєднання бізнес-зв’язків, юридичної освіти та спортивного адміністрування відкриває двері на національний рівень. Уже в 2009 році його обрали головою Дніпровського обласного відділення Національного олімпійського комітету України.

Політика як трамплін

Футбольна діяльність природно переросла в політичну. Павелко балотувався на посаду міського голови Дніпра, потрапив до міської ради та очолив профільну комісію. У 2012 році він став народним депутатом VII скликання від «Батьківщини», а з 2014-го — від Блоку Петра Порошенка у VIII скликанні. Там він обіймав посаду заступника голови фракції та голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

Найпомітнішим законодавчим слідом стала його авторство закону «Про запобігання впливу на результати офіційних спортивних змагань корупційних правопорушень», ухваленого у 2015 році. Документ запровадив механізми протидії договірним матчам, відповідальність для гравців, тренерів та функціонерів, а також міжнародну співпрацю. Для людини, яка йшла до керівництва футболом, це стало важливим сигналом про наміри боротися з тіньовими явищами.

Президентство в УАФ: 2015–2024

6 березня 2015 року Павелка обрали президентом Федерації футболу України. За два роки організація змінила правову форму — з 2017 року це вже Громадська спілка «Українська асоціація футболу». Реорганізація відповідала вимогам УЄФА та сучасним стандартам корпоративного управління.

Павелко швидко закріпився на міжнародній арені. Він працював у кількох комітетах УЄФА, у 2017-му увійшов до дисциплінарного комітету ФІФА, а 7 лютого 2019 року став членом виконавчого комітету УЄФА — однієї з найвпливовіших структур європейського футболу. У травні того ж року його обрали головою комітету УЄФА зі статусу гравців, трансферів, агентів та матч-агентів.

Під час його президентства національна збірна під керівництвом Андрія Шевченка (2016–2021) показала яскраві результати. Команда пробилася на чемпіонат Європи 2020 року та дійшла до чвертьфіналу. Тривали програми розвитку дитячо-юнацького футболу, впровадження стандартів ліцензування клубів УЄФА та інфраструктурні проєкти за підтримки європейських грантів.

Ця таблиця фіксує основні повороти, які визначили як злет, так і падіння впливу Павелка.

Правові виклики та фінансова сторона справи

З 2018 року проти Павелка та низки посадовців УАФ почали відкривати кримінальні провадження. Перші стосувалися будівництва штучних міні-майданчиків та використання коштів на розвиток інфраструктури. Деякі з цих справ пізніше закрили через недостатність доказів, інші тривали роками.

У 2022–2023 роках ситуація загострилася. Печерський суд Києва обирав Павелку запобіжні заходи — спочатку з можливістю застави близько 9,88 млн грн, згодом — тримання під вартою. У лютому 2023 року суд відсторонив його від посади президента УАФ. У червні 2023-го Шевченківський суд Львова ухвалив арешт у справі про шахрайство та розкрадання коштів, пов’язаних із заводом штучної трави.

Найбільший за обсягом епізод розгорнувся у 2025 році. Слідство інкримінує Павелку незаконне заволодіння коштами УЄФА на суму понад 9,3 мільйона євро за участі групи з понад 25 осіб.

За версією обвинувачення, кошти, які УАФ отримувала від європейської асоціації на розвиток футболу, використовувалися не за призначенням. Підозру повідомили у жовтні 2025 року. У листопаді того ж року Павелка оголосили в державний та міжнародний розшук. Згідно з даними прикордонної служби, він виїхав з України ще наприкінці 2024 року. У лютому 2026 року суд продовжив арешт заочно.

Ці події створили серйозний репутаційний тиск на всю структуру УАФ та поставили питання про ефективність внутрішнього контролю за використанням міжнародних коштів.

Завершення ери та новий етап

25 січня 2024 року на позачерговому конгресі УАФ президентом обрали Андрія Шевченка — єдиного кандидата. Легендарний футболіст і колишній тренер збірної отримав мандат на нову сторінку в історії організації. Це сталося на тлі воєнного часу, коли український футбол змушений був адаптуватися до логістичних, фінансових та безпекових викликів.

Період президентства Павелка тривав понад вісім з половиною років — один з найдовших в новітній історії українського футболу. За цей час УАФ пройшла через реорганізацію, отримала ширше представництво в УЄФА та пережила найгучніші за останні десятиліття фінансові розслідування.

Сьогодні екс-президент перебуває за кордоном, а справи щодо нього розглядаються в українській судовій системі заочно. Незалежно від остаточних рішень судів, історія Павелка в УАФ вже вплинула на обговорення стандартів прозорості в спортивних федераціях. Український футбол продовжує жити власним життям — з новими керівниками, новими пріоритетами та постійною потребою в довірі з боку вболівальників, спонсорів і міжнародних партнерів.

Гучні справи навколо колишнього керівництва нагадують: навіть у найпопулярнішому виді спорту країни питання підзвітності та ефективного використання коштів залишаються критично важливими. УАФ як інституція пережила зміну влади і продовжує виконувати свої функції в складних умовах. А історія Андрія Павелка залишається одним з найяскравіших і найсуперечливіших розділів у літописі сучасного українського футболу.