Уявіть простір, де час тече інакше — не за дзвінком будильника, а за власним ритмом. Саме в такому місці 2015 року вперше вийшли на сцену троє молодих киян, які згодом стали одним із найяскравіших голосів сучасної української музики. Ziferblat — це не просто гурт. Це історія про трансформацію, про те, як маленьке антикафе в центрі Києва дало старт колективу, що через десять років представляв Україну на головній пісенній сцені Європи.

Сьогодні Ziferblat — це трио з Києва, яке поєднує альтернативний рок, disco-funk і ностальгійні вайби 60–70-х. Їхня музика звучить одночасно сучасно й поза часом: тут є і щемливі балади, і танцювальні ритми, і глибокі тексти про любов, втрати, надію та звикання до нової реальності. За роки гурт пройшов шлях від підвальних концертів до повних залів Atlas, європейського турне та 9 місця на Євробаченні-2025 з піснею Bird of Pray. Їхня історія — це не лише про музику. Це про те, як українські артисти творять попри все й надихають мільйони.

Народження в атмосфері вільного часу

Все почалося 2015 року в Києві. Тоді ще підлітковий англомовний проєкт Runnin’Blue трансформувався в новий колектив з виключно україномовним репертуаром. Перший концерт Ziferblat відбувся саме в однойменному антикафе на Володимирській — місці, де платили не за каву чи чай, а за проведені хвилини. Це був символічний старт: простір, де час належить людям, а не меню, став колискою для гурту, чия музика згодом теж почала «належати» слухачам.

Початковий склад був ширшим: Даниїл Лещинський (вокал), Валентин Лещинський (гітара), Валентина Олійник (ударні), Євген Шевченко (бас) та Віктор Миколайенко (клавішні). У 2017-му вийшов міні-альбом «Кіносеанс», а слідом — сингли «Нові надії», «Відпусти», «Останні квіти». Але справжня історія тільки розгорталася. Колектив переживав зміни складу, шукав своє звучання, грав на X-Factor і поступово формував той фірмовий мікс, за який їх полюбили.

Антикафе на Володимирській припинило роботу у лютому 2025 року — «закриваємо двері, але не історію», — написали організатори. Для фанатів це стало ще одним доказом: те, що починалося як експеримент, перетворилося на явище, яке живе далі в піснях.

Тріо, в якому кожен — ціла історія

Сьогодні Ziferblat — це стабільне тріо, яке остаточно сформувалося 2021 року. Близнюки Даниїл та Валентин Лещинські (обидва народилися 15 листопада 1996 року) — серце колективу. Даниїл відповідає за вокал, клавішні та більшість текстів. Валентин — за гітару та композиції. Їхня братська хімія відчутна в кожній пісні: мелодії переплітаються, а емоції резонують удвічі сильніше.

До них приєднався Федір Ходаков (народився 28 лютого 1998 року) — ударник, який прийшов 2019-го під час підготовки до X-Factor. Його ритми додають гурту той самий disco-funk драйв, що робить живі виступи вибуховими.

На концертах часто грають сесійні музиканти: Роман Гаркавенко (бас), Кирило Черкашин (саксофон), Дарина Гаврик та Карина Соколовська (бек-вокал). Це дозволяє Ziferblat звучати повноцінним оркестром на сцені, зберігаючи при цьому камерну близькість тріо.

Саме ця комбінація — братська інтуїція Лещинських плюс точний ритм Ходакова — створює той неповторний саунд, який неможливо сплутати з жодним іншим українським колективом.

Звук, що танцює між епохами

Ziferblat важко загнати в один жанр. Альтернативний рок тут зустрічається з disco-funk, психоделічними вайбами та елементами прог-року. Пісні часто народжуються з літератури (Даніель згадував вплив Габріеля Гарсії Маркеса), кіно та особистих історій. Візуальна складова для них не менш важлива, ніж звук: кліпи, образи на сцені, оформлення альбомів — усе продумане до дрібниць.

Назви треків уже стають мемами: «Диско-фанко-терапія», «Для чого ти прийшла?», «Земля», «Перетворення». Кожна пісня — маленька історія про внутрішні зміни, страх, кохання чи просто про те, як жити далі, коли світ навколо трансформується.

Альбоми, що фіксують час

Дискографія Ziferblat — це хроніка дорослішання цілого покоління.

Альбом «Меланхолія», що вийшов 6 травня 2026 року, — це справжній емоційний щоденник. Тут є і «Місто» про перші дні повномасштабного вторгнення, і «Весна» про тиху надію чекати близьких з фронту, і легші, майже гіпнотичні композиції на кшталт «Двоє щасливих (Сомнамбула)».

Окремо варто згадати саундтреки до S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl — треки Ziferblat ідеально лягли в атмосферу гри.

Євробачення-2025: шлях, який запам’ятають

2024 року Ziferblat уже пробували сили на Національному відборі з піснею Place I Call Home — посіли друге місце. Рік потому повернулися сильнішими. Пісня Bird of Pray («Птах молитви») стала справжнім гімном надії. Wordplay назви (pray/prey) — про птахів, які моляться замість полювати, про тих, хто обирає життя замість руйнування.

На сцені Євробачення в Базелі гурт створив атмосферу 60–70-х: дискофанкові ритми, яскраві образи від українських дизайнерів, потужна енергетика. Вони виграли перший півфінал (137 балів) і в фіналі посіли 9 місце з 218 балами. Для багатьох це стало одним із найяскравіших виступів України за останні роки.

Паралельно з підготовкою до конкурсу гурт разом із фондом Сергія Притули та Суспільним зібрав 4 мільйони гривень на чотири роботизовані машини «Змій» для гуманітарного розмінування України. Музика тут стала не лише мистецтвом, а й реальною допомогою.

Після великої сцени — ще більша історія

Повернувшись з Базеля, Ziferblat не зупинилися. 2025 року — перше європейське турне (Польща, Литва, Німеччина), десятки концертів в Україні. У грудні 2025-го отримали нагороду «Indie Band of the Year» на Megogo Music Awards. У лютому 2026-го — «Приз глядацьких симпатій» на «Золотій зорі лірум».

Гурт продовжує випускати музику, експериментувати з візуалом і залишатися чесними зі своїми слухачами. Їхні пісні звучать у навушниках під час тривог, на весіллях, у машинах по всій країні. Ziferblat стали частиною культурного коду сучасної України — тими, хто не просто співає про надію, а й живе нею.

Сьогодні, коли ви шукаєте Ziferblat у стримінгах, починайте з Bird of Pray — щоб відчути масштаб. Потім перейдіть до «Перетворення» — щоб зрозуміти коріння. А «Меланхолія» стане тим альбомом, який захочеться слухати ввечері, коли місто за вікном стихає, а всередині народжуються власні історії.

Їхня музика — це циферблат, який показує не просто час, а час, прожитий по-справжньому. І цей час триває.