Валерій Залужний ніколи не приховував, що уважно вивчав праці Валерія Герасимова. У 2022 році український головнокомандувач зізнався, що перечитав усе, що написав начальник Генштабу Росії, і навіть зберігав збірку його творів у своєму кабінеті. Ці слова прозвучали в інтерв’ю виданню Time і одразу стали предметом жвавих дискусій.

Залужний не просто згадував про російського генерала — він пояснював, чому вважає його одним із найрозумніших військових мислителів сучасності. У розпал повномасштабної війни такі визнання виглядали несподівано, але вони відображали професійний підхід: щоб ефективно протистояти противнику, треба розуміти логіку його рішень, сильні та слабкі сторони. Це не симпатія, а інструмент перемоги.

Через рік, у травні 2023-го, Залужний знову звернувся до теми. В інтерв’ю проєкту Дмитра Комарова він назвав Герасимова сильним, підступним і часом непередбачуваним ворогом, якого військовим варто поважати, щоб досягти перемоги. Ці два висловлювання стали найяскравішими прикладами того, як український стратег ставився до свого візаві.

Хто такий Валерій Герасимов і чому його думки цікавили Залужного

Валерій Герасимов народився 1955 року в Казані. Шлях від командира танкового взводу до начальника Генерального штабу Збройних сил Росії він пройшов за десятиліття наполегливої служби. З листопада 2012 року він обіймає цю посаду — довше за будь-якого попередника в новітній російській та радянській історії. Станом на 2026 рік Герасимов залишається на посту, попри внутрішні конфлікти та зміни в керівництві Міноборони.

У 2013 році Герасимов виступив із доповіддю, яка пізніше стала відома як «доктрина Герасимова». У статті «Цінність науки в передбаченні» він писав, що в сучасних конфліктах невоєнні засоби — політичні, економічні, інформаційні, протестні — можуть відігравати більшу роль, ніж прямі бойові дії. Співвідношення він оцінював приблизно як чотири до одного. Залужний, вивчаючи ці тези, бачив, як Росія може поєднувати гібридні методи з класичним військовим наступом.

Український генерал добре розумів радянську та російську військову школу. Багато офіцерів ЗСУ, які починали службу ще за часів незалежності, виховувалися на цих матеріалах. Залужний не став винятком. Він аналізував не лише теорію, а й практичні кроки Герасимова — від операцій 2014 року до підготовки повномасштабного вторгнення.

Знамениті зізнання Залужного: 2022 та 2023 роки

У вересні 2022 року, коли російські війська вже відступили від Києва та Харкова, Залужний дав інтерв’ю Time. Він прямо сказав: «Я навчався у Герасимова. Я читав усе, що він коли-небудь писав… Він найрозумніший з людей, і мої очікування від нього були величезними». Головнокомандувач підкреслив, що зберігав у кабінеті збірку творів російського генерала, який старший за нього майже на 18 років.

Залужний не просто поважав досвід ворога — він системно розбирав механізми його мислення, щоб передбачати наступні кроки та знаходити вразливі місця.

У травні 2023 року тон став дещо іншим, але повага залишилася. В інтерв’ю проєкту «Рік. За кадром» Залужний зазначив, що в Росії є лише один воєначальник, чиї думки він постійно читає, — це Герасимов. Навіть коли російський генерал перестав публікувати нові матеріали, український головнокомандувач цікавився його думкою як військового. «Він сильний, підступний, непередбачуваний. Одним словом, це сильний ворог, якого нам, військовим, треба поважати задля перемоги», — підсумував Залужний.

Як це вплинуло на російську військову освіту

Після публікації інтерв’ю Time прізвище Залужного почало з’являтися в навчальному процесі Військової академії Генерального штабу Росії. За даними BBC Україна, раніше про українського генерала там говорили обережно або уникали. Після слів про повагу до російської військової науки ситуація змінилася — Залужного почали згадувати вголос як приклад того, як противник вивчає їхні методи.

Це показує парадокс: слова українського головнокомандувача стали частиною російського військового дискурсу. Герасимов, якого Залужний називав учителем, опинився в ролі того, чиї ідеї розбирають з обох боків фронту. Такий обмін аналізом — рідкісне явище у сучасних війнах, де емоції часто переважають над холодним професійним поглядом.

Порівняння шляхів двох генералів

Дані на основі матеріалів BBC Україна та Ukrinform.

Еволюція поглядів під час війни

З часом Залужний бачив, як реалізуються ідеї, які він вивчав. Російське командування під керівництвом Герасимова після невдалого бліцкригу 2022 року перейшло до затяжної війни на виснаження. Масштабні втрати особового складу, проблеми з логістикою та корупція в тилу показали межі російської системи, навіть попри досвідченого стратега на чолі.

Залужний у пізніших інтерв’ю наголошував на необхідності технологічного прориву: дрони, безпілотники, точна зброя. Він говорив про «сталеву рівновагу», схожу на позиційну війну часів Першої світової. Герасимов, який ще у 2013 році писав про роль робототехніки та штучного інтелекту, теж рухався в цьому напрямку, але українська сторона змогла швидше адаптувати цивільні технології до військових потреб.

Очікування Залужного від Герасимова, про які він говорив у 2022 році, частково не справдилися саме через системні проблеми російської армії. Проте повага до професійного рівня супротивника залишилася. Це дозволило українському командуванню тверезо оцінювати загрози та не недооцінювати здатність Росії вести довгу війну.

Чому повага до компетентного ворога — це сила, а не слабкість

У багатьох конфліктах командири схильні демонізувати противника, щоб підняти моральний дух. Залужний обрав інший шлях. Він публічно визнавав силу та розум супротивника, і це не послабило українську армію — навпаки, додало реалістичності плануванню. Коли ти знаєш, що ворог розумний і підступний, ти менше схильний до небезпечних ілюзій.

Такий підхід має глибоке коріння у військовій науці. Ще стародавні стратеги радили вивчати ворога так само ретельно, як і власні війська. Залужний втілив цю ідею на практиці: поєднав знання російської доктрини з досвідом реальних бойових дій та західними технологіями. Результат — оборона Києва, контрнаступи 2022 року та стримування російського наступу на сході попри перевагу в ресурсах.

У 2026 році, коли війна триває вже п’ятий рік, слова Залужного про Герасимова звучать особливо актуально. Вони нагадують, що перемога в сучасній війні залежить не тільки від кількості снарядів чи дронів, а й від якості мислення командування. Розуміння того, як думає супротивник, дозволяє передбачати його кроки та знаходити асиметричні відповіді.

Залужний показав приклад: навіть у найжорсткішій війні можна зберігати професійну дистанцію та аналітичний погляд. Це не про виправдання ворога, а про ефективність. Коли ти бачиш у противнику не лише «орду», а й складну систему з сильними та слабкими сторонами, ти отримуєш шанс цю систему зламати. Саме так і працює справжня військова наука — холодно, точно і без ілюзій.