Білоцерківська теплоелектроцентраль вже понад п’ятдесят років залишається одним із найважливіших енергетичних об’єктів Київщини. Вона не просто виробляє електроенергію — станція забезпечує технологічним паром, теплом та спеціально підготовленою водою промислові підприємства міста, а також бере участь у теплопостачанні житлового сектору. У часи, коли надійність локальної генерації набуває критичного значення, такі об’єкти стають справжнім тилом для економіки та комфорту тисяч людей.

Побудована в радянський період як частина великого індустріального проєкту, Білоцерківська ТЕЦ і сьогодні продовжує виконувати свою подвійну місію: підтримувати виробництво на ключових заводах та допомагати забезпечувати теплом міські мережі. Її роль особливо помітна на тлі загальноукраїнських викликів енергетичної системи — локальна когенерація дозволяє ефективніше використовувати паливо та зменшувати втрати.

Історія будівництва та введення в експлуатацію

Будівництво станції розпочалося наприкінці 1960-х років, коли Біла Церква активно розвивалася як промисловий центр. Перший турбогенератор ввели в роботу 25 жовтня 1971 року. З того моменту ТЕЦ стала невід’ємною частиною інфраструктури, що дозволила розширювати та модернізувати місцеві виробництва, зокрема шинний завод «Росава» та підприємства гумо-азбестової галузі.

За десятиліття експлуатації об’єкт пройшов кілька етапів технічного обслуговування та часткових модернізацій, однак базова структура обладнання залишилася тією, що була закладена ще на етапі проєктування. Це типова для свого часу радянська теплоелектроцентраль, розрахована на комбіноване виробництво електрики та технологічного тепла.

Технічні параметри та основне обладнання

Встановлена електрична потужність Білоцерківської ТЕЦ становить 120 МВт, а теплова — 550 Гкал/год. Такі показники роблять станцію помітним гравцем у регіональній енергетиці, хоча й не найбільшим у масштабах країни.

Основне обладнання включає три парові котли типу БКЗ-320-140, два турбоагрегати з теплофікаційним відбором ПТ-60-130/13 та генератори ТВВ-120-2. Котли працюють переважно на мазуті, з можливістю використання природного газу. Турбіни ПТ-60 дозволяють відбирати пар середнього тиску для технологічних потреб підприємств, що є ключовою особливістю саме промислових ТЕЦ.

Система водопідготовки включає натрій-катіонітові фільтри, які виробляють пом’якшену воду для технологічних процесів. Зворотна система охолодження з двома градирнями забезпечує роботу конденсаторів турбін. Станція має розвинуту схему очищення стічних вод — відстійники та двоступеневу фільтрацію.

Принцип роботи та когенерація

У класичній теплоелектроцентралі паливо спалюється в котлах, де вода перетворюється на пару високого тиску. Ця пара надходить у турбіну, обертає ротор генератора та виробляє електроенергію. Після часткового використання енергії в турбіні пар відбирається за нижчим тиском і прямує безпосередньо споживачам — на технологічні потреби заводів або в теплові мережі міста.

Така схема дозволяє досягти загальної ефективності використання палива до 70–85 %, тоді як на звичайних конденсаційних електростанціях вона рідко перевищує 35–40 %. Для Білоцерківської ТЕЦ це означає, що один і той самий обсяг мазуту або газу дає і електрику, і технологічний пар, і тепло для опалення.

Електроенергія частково споживається самим підприємством та кількома житловими будинками через лінії 6 кВ. Надлишок передається в об’єднану енергосистему через лінії 110 кВ та підстанцію 330/110 кВ. Технологічний пар і пом’якшена вода йдуть переважно на «Росаву» та суміжні виробництва.

Роль у місцевій економіці та житті міста

Білоцерківська ТЕЦ безпосередньо підтримує роботу одного з найбільших промислових підприємств регіону — ПрАТ «Росава». Шинний завод потребує значних обсягів технологічного пара та спеціальної води для виробничих процесів. Без стабільного постачання від ТЕЦ робота такого виробництва була б значно ускладнена або потребувала б окремих котелень, що збільшило б витрати та знизило ефективність.

Окрім промисловості, станція бере участь у теплопостачанні Білої Церкви. Через магістральний трубопровід «ТЕЦ — місто» тепло надходить у комунальні мережі, забезпечуючи частину потреб у опаленні та гарячій воді для жителів. За оцінками місцевих джерел, об’єкт пов’язаний із теплозабезпеченням десятків тисяч городян.

Підприємство також дає робочі місця — штат нараховує кілька сотень фахівців, чия кваліфікація дозволяє підтримувати складне обладнання в робочому стані цілодобово.

Перехід у власність територіальної громади

У листопаді 2023 року Національний банк України реалізував єдиний майновий комплекс Білоцерківської ТЕЦ територіальній громаді Білої Церкви за 298,6 млн грн. Об’єкт раніше перебував у заставі як забезпечення зобов’язань пов’язаних структур. Цей крок передав стратегічний енергетичний актив під місцевий контроль.

З того часу місто отримало можливість безпосередньо впливати на тарифну політику, плани розвитку та пріоритети модернізації станції. Водночас у публічному просторі тривають юридичні дискусії щодо умов попереднього продажу та пов’язаних питань. Попри це, підприємство продовжує штатну роботу, а опалювальні сезони 2024–2025 та 2025–2026 років проходили без системних зривів, пов’язаних із ТЕЦ.

Передача Білоцерківської ТЕЦ у комунальну власність — це не лише зміна балансоутримувача, а й шанс на більш прозоре та цілеспрямоване управління критично важливим об’єктом інфраструктури.

Екологічні аспекти та перспективи розвитку

Сучасні вимоги до енергетики ставлять перед старими ТЕЦ серйозні завдання. Використання мазуту як основного палива пов’язане з вищими викидами забруднюючих речовин порівняно з природним газом. Система очищення стоків на станції функціонує, однак подальше вдосконалення водоощадних технологій та перехід на менш шкідливе паливо залишаються актуальними напрямками.

У найближчі роки ключовими завданнями для нової власниці — міської громади — можуть стати часткова модернізація котельного та турбінного парку, підвищення енергоефективності та інтеграція станції в плани децентралізованої генерації України. Локальний контроль створює передумови для інвестицій, орієнтованих саме на потреби Білої Церкви та її промисловості, а не лише на загальносистемні показники.

Білоцерківська ТЕЦ — це не просто історичний об’єкт радянської індустріалізації. Це живий механізм, який і сьогодні тримає зв’язок між промисловістю, комунальним господарством та енергетичною безпекою регіону. У період, коли кожна мегават-година локальної генерації має вагу, стабільна робота такої станції залишається важливою умовою для розвитку Білої Церкви та збереження її промислового потенціалу.