Російські пропагандисти давно перестали бути просто телеведучими чи блогерами. Вони стали частиною державного механізму, який виправдовує агресію, дегуманізує українців і формує в головах мільйонів росіян спотворену картину світу. Через федеральні канали та Telegram-канали ці голоси щодня ллють отруту — від закликів до ядерних ударів до заперечення очевидних воєнних злочинів. Їхня робота не обмежується коментарями: вона створює моральне виправдання для вбивств цивільних, руйнування міст і спроб стерти Україну з мапи.

За роки повномасштабної війни армія цих «рупорів Кремля» значно розширилася. Сьогодні в спеціальному розділі порталу War&Sanctions Головного управління розвідки Міноборони України зафіксовано інформацію про майже дві сотні таких осіб. Деякі з них — зірки державного телебачення з багатомільйонними аудиторіями, інші — воєнкори та блогери, які збирають гроші на війну і поширюють фейки безпосередньо з фронту. Їх об’єднує одне: системна підтримка агресії та готовність перекручувати реальність так, щоб російське суспільство не ставило незручних питань.

Українські спецслужби та міжнародні правозахисні організації документують кожен крок цих людей. Служба безпеки України висунула звинувачення провідним фігурам, а правозахисники передали до Міжнародного кримінального суду матеріали про мову ненависті, яка сягає рівня злочину проти людяності. Пропаганда стала не просто фоном війни — вона її активним інструментом, таким самим небезпечним, як ракети чи дрони.

Найпомітніші обличчя кремлівської пропаганди

Серед тисяч інших виділяються кілька імен, які найчастіше лунають в ефірах і новинах. Їхні заяви фіксують не лише українські, а й західні аналітичні центри — від Atlantic Council до FIDH. Кожен з цих людей має свою «спеціалізацію», але всі вони працюють на одну мету: нормалізувати війну в очах росіян і деморалізувати Україну.

Ось кілька ключових фігур, чиї дії та слова найбільше задокументовані:

Соловйов став одним із перших, кого СБУ офіційно звинуватила у закликах до геноциду українців — це не просто риторика, а задокументовані публічні виступи, які фіксували слідчі.

Ці люди — лише верхівка айсберга. Поряд з ними працюють десятки воєнкорів, Telegram-блогерів на кшталт «Fighterbomber» та «Анастасії Кашеварової», які збирають кошти на російську армію, знімають репортажі з окупованих територій і просувають ненависть у більш агресивній формі. Їхні канали часто мають жорсткіший тон, ніж федеральне телебачення, і саме вони створюють ефект «масового підтвердження» для аудиторії.

Методи та прийоми, які використовують російські пропагандисти

Механіка роботи цих людей відшліфована десятиліттями. Вона поєднує старі радянські прийоми з сучасними технологіями поширення. Головне — не переконати фактами, а створити емоційну реальність, де будь-яка інформація, що суперечить «генеральній лінії», автоматично відкидається.

Основні інструменти, які регулярно фіксують моніторинги українських та західних організацій:

• Моральна інверсія. Росія завжди зображується жертвою, яку «змусили» захищатися. Україна та Захід — агресори, які нібито готували напад. Будь-який факт про російські злочини або замовчується, або оголошується «постановкою».
• Дегуманізація. Українців послідовно перетворюють на «нацистів», «терористів», «антихристів» або просто «не людей». Це знімає психологічний бар’єр для підтримки вбивств цивільних і руйнування міст.
• Історичні міфи. «Україну створив Ленін», «бандерівці — це нацисти», «росіяни та українці — один народ». Ці наративи повторюються роками, щоб виправдати територіальні претензії.
• Адаптивність до подій. Після провалів на фронті з’являються нові виправдання: «буферна зона», «війна з НАТО», «зовнішнє управління Україною». Коли удари по енергетиці стають надто очевидними — цивільні об’єкти раптом перетворюються на «військові».
• Багатоканальність. Федеральне ТБ задає загальний тон, Telegram-канали підсилюють емоції та ненависть, а закордонні ресурси на кшталт RT працюють на міжнародну аудиторію.

Ці прийоми не нові, але їхня інтенсивність після 2022 року зросла до рівня, коли навіть частина російського суспільства почала помічати внутрішні суперечності.

Як змінювалася російська пропаганда у 2025–2026 роках

За даними моніторингів Інституту масової інформації, до 2025–2026 років пропаганда остаточно перейшла від ейфорійних обіцянок «швидкої перемоги» до більш сухого, технічного виправдання затяжної війни та територіальних вимог.

У 2022 році головним був наратив «спеціальної військової операції» з чіткими дедлайнами. У 2023–2024 роках акцент змістився на «війну з колективним Заходом» і «зовнішнє управління» Україною. До 2025–2026 років риторика стала ще більш приземленою: успіх вимірюється метрами та селами, а головна мета — виснаження ЗСУ та фіксація максимальних територіальних здобутків у будь-яких майбутніх переговорах.

Telegram-канали у цей період стали помітно істеричнішими. Там частіше звучать заклики до страт полонених, розповіді про «нелегітимність» української влади та скарги на втому Заходу від підтримки України. Федеральне телебачення тримається більш «офіційного» тону, але транслює ті самі наративи. Це створює враження єдності думок у всьому російському інформаційному просторі.

Ще одна помітна зміна — спроби впливати на нову американську адміністрацію після 2024 року. Пропагандисти активно просувають ідею, що «Україна не готова до миру», «Захід втомився» і що єдиний шлях — це поступки російським ультиматумам. Це класична спроба інформаційно підготувати ґрунт для тиску на Київ.

Наслідки для російського суспільства та для України

Для росіян, які споживають цей контент щодня, формується паралельна реальність. У ній українці — не сусіди, а вороги, яких «треба знищити», а власна армія — завжди «визволителі». Це не просто дезінформація — це системна деформація моральних орієнтирів цілого покоління. Люди, які роками чують заклики до ядерної війни та ненависті, важче повертаються до нормального сприйняття світу.

Для України наслідки ще більш безпосередні. Пропаганда виправдовує удари по цивільній інфраструктурі, страти полонених і політику на окупованих територіях. Вона працює на те, щоб російське суспільство не вимагало закінчення війни, а навпаки — підтримувало її продовження. Кожен новий «рупор», доданий до списку War&Sanctions, — це ще один канал, через який ця отрута потрапляє до аудиторії.

Як Україна та світ протидіють кремлівським пропагандистам

Українська відповідь системна. Головне управління розвідки та Центр протидії дезінформації регулярно поповнюють базу «Рупори Кремля», що дозволяє міжнародним партнерам вводити санкції, блокувати акаунти та обмежувати діяльність цих людей за кордоном. СБУ висуває кримінальні підозри за публічні заклики до геноциду та виправдання агресії — це важливий юридичний інструмент для майбутніх судових процесів.

Міжнародна спільнота також діє: RT та Sputnik заблоковані в більшості європейських країн, багато пропагандистів перебувають під персональними санкціями ЄС, Великої Британії та США. Правозахисні організації зібрали сотні прикладів мови ненависті і передали їх до Міжнародного кримінального суду.

Але найефективніша протидія — це критичне мислення всередині самого російського суспільства та підтримка незалежних українських та західних медіа. Чим більше людей розуміють механізми цієї машини, тим менше вона здатна впливати.

Російські пропагандисти — не абстрактні «голоси з телевізора». Це конкретні люди з іменами, посадами та публічними заявами, які мають прямі наслідки для тисяч загиблих і мільйонів переселенців. Їхня діяльність задокументована, і з часом за неї доведеться відповідати — як в українських судах, так і на міжнародному рівні. Поки ж головне завдання для всіх, хто цінує правду, — не давати цій брехні отруювати свідомість і не дозволяти перетворювати війну на «норму».