Аліна Михайлова, відома українська волонтерка, офіцерка Збройних сил України та депутатка Київської міської ради від фракції «Голос», впродовж шести років ділила життя з легендарним командиром батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитром Коцюбайлом. Їхній цивільний шлюб, що тривав з 2017 року до його загибелі, став для багатьох символом відданості, яка вистояла під обстрілами та в найважчі моменти війни.

Дмитро, позивний Да Вінчі, був не просто її партнером. Він став людиною, яка надихнула Аліну присвятити себе фронтовій медицині, створити медичну службу «Ульф» і продовжувати боротьбу навіть після втрати. Їхня історія — це історія кохання, народженого в Авдіївці 2017 року і загартованого в боях за Бахмут.

Сьогодні Аліна очолює медичну службу «Ульф» 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла та активно займається політикою. Але щоб зрозуміти, ким був її чоловік і чому їхній союз назавжди залишиться в пам’яті українців, варто зануритися в деталі його шляху та їхньої спільної долі.

Шлях Дмитра Коцюбайла: від художника до Героя України

1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Івано-Франківської області в багатодітній родині народився Дмитро Коцюбайло. З дитинства він цікавився мистецтвом, закінчив Івано-Франківський художній ліцей. Художня душа поєднувалася в ньому з гострим відчуттям справедливості та любові до України.

У 18 років, під час Революції Гідності, Дмитро приєднався до протестів у Києві. А вже влітку 2014 року став на захист країни в лавах Добровольчого корпусу «Правий сектор». Він пройшов шлях від рядового бійця до командира взводу, роти, а згодом — цілого батальйону. Учасник боїв на найгарячіших напрямках, включаючи Авдіївку та Бахмут, він завжди турбувався про своїх підлеглих і особливо цінував якісну медицину на фронті.

30 листопада 2021 року Дмитро Коцюбайло отримав звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» — став першим добровольцем, удостоєним цієї найвищої державної нагороди прижиттєво. У Верховній Раді Президент вручив йому заслужену відзнаку за особисту мужність та внесок у захист суверенітету України.

Його лідерський стиль відзначався не лише хоробрістю, а й турботою про людей. Саме тому в підрозділі з’явилася окрема медична служба, яка згодом стала однією з найкращих у своєму роді.

Зустріч у Авдіївці: як почалося їхнє кохання

Травень 2017 року. Авдіївка. Аліна Михайлова, яка вже мала досвід парамедицини в «Госпітальєрах», зустріла молодого командира, чия енергія та відданість справі вражали всіх навколо. Вона згадувала, що після знайомства з Дмитром їй стало соромно за власну бездіяльність — і вона вирішила діяти.

Незабаром, у червні 2017 року, вони почали жити разом. Це був цивільний шлюб, заснований на спільному господарстві, взаємній підтримці та спільній меті. Аліна створила та очолила медичну службу «Ульф» саме в підрозділі Дмитра. З того часу їхні долі остаточно переплелися.

Вони разом купили квартиру в Києві 2019 року — символ їхнього спільного майбутнього. Навіть у короткі періоди відпочинку від фронту вони будували плани, підтримували один одного і мріяли про перемогу. Війна випробовувала їх щодня, але кохання ставало ще міцнішим.

Життя поруч: медична служба «Ульф» та спільна боротьба

Аліна не просто була «дружиною командира». Вона стала ключовою фігурою в медичному забезпеченні батальйону. Служба «Ульф», яку вона створила, забезпечувала якісну домедичну допомогу та евакуацію поранених. Дмитро, який сам пройшов пекло боїв, добре розумів цінність кожної врятованої життя і всіляко підтримував розвиток медицини в підрозділі.

Їхні будні складалися з обстрілів, нічних евакуацій, коротких моментів тиші та нескінченних розмов про майбутнє України. Аліна часто говорила, що саме приклад Дмитра дав їй сили залишатися на фронті та рятувати бійців. Разом вони створили не просто бойову одиницю — вони створили справжню родину, де кожен відчував турботу та єдність.

Їхнє кохання народилося не в мирних умовах, а в самому серці війни — і саме тому воно стало таким міцним та натхненним для тисяч інших.

7 березня 2023 року: останній бій Да Вінчі

У боях за Бахмут Дмитро Коцюбайло отримав уламкове поранення шиї з розривом трахеї. Йому було лише 27 років. Він загинув 7 березня 2023 року, захищаючи Україну. Поховали героя на Аскольдовій могилі в Києві — місці, де вшановують найвидатніших захисників.

Для Аліни це стало найважчим випробуванням. Вона втратила не лише коханого чоловіка, а й людину, яка була її опорою, натхненням і найкращим другом. Батальйон «Вовки Да Вінчі» та вся країна оплакували легендарного командира.

Судова боротьба за визнання статусу та спадщину

Після загибелі Дмитра Аліна звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю з 2017 року. Мета — юридично закріпити їхній цивільний шлюб для вирішення майнових питань, зокрема щодо квартири в Києві, придбаної спільно. Цивільний шлюб не давав їй автоматичних прав, тому судова процедура стала необхідним кроком для реалізації останньої волі коханого та захисту спільного майна.

Справа набула значного суспільного резонансу. Деякі З