Олександр Адаріч увійшов в українську фінансову історію як людина, яка вміла масштабувати бізнес у найскладніші періоди. Народжений у промисловому Павлограді, він розпочав шлях з посади економіста й зумів очолити один з найбільших банків країни, а згодом створити власну банківську групу. Його кар’єра — це яскравий приклад того, як амбіції, освіта та вміння працювати з цифрами перетворюють регіональні установи на національних гравців.

Сьогодні ім’я банкіра найчастіше згадують у контексті трагічних подій січня 2026 року. 23 січня в центрі Мілана, на вулиці Неріно, знайшли тіло 54-річного Олександра Адаріча. Італійська поліція кваліфікувала смерть як умисне вбивство: чоловіка спочатку задушили, а потім викинули з вікна четвертого поверху, імітуючи самогубство. Під підозрою опинився його син Ігор, якого затримали в Барселоні наприкінці лютого. Слідство триває, і ця історія змушує переосмислити весь шлях банкіра — від перших успіхів до останніх таємних угод.

Його доля відображає цілу епоху: становлення банківської системи незалежної України, прихід іноземного капіталу, кризи 2008 та 2014–2016 років і масштабне очищення ринку. Кожен етап кар’єри Олександра Адаріча дає можливість краще зрозуміти, як працювала фінансова машина країни в останні три десятиліття.

Ранні роки та освіта: фундамент для майбутніх звершень

Олександр Євгенович Адаріч народився 12 жовтня 1971 року в Павлограді Дніпропетровської області. Місто з потужною промисловістю та шахтарськими традиціями сформувало в ньому прагматичний підхід до цифр і процесів. У 1993 році він закінчив Дніпропетровську державну гірничу академію за спеціальністю «інженер-економіст». Ця освіта дала йому системне мислення та вміння аналізувати складні виробничі ланцюжки.

Через шість років, у 1999-му, Адаріч здобув другу вищу освіту — у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за спеціальністю «фінанси та кредит». Подвійна підготовка — технічна й фінансова — стала його конкурентною перевагою в часи, коли українські банки тільки вчилися працювати за ринковими правилами. Багато хто з його однолітків залишався в промисловості, а він обрав динамічний фінансовий сектор, який саме тоді переживав бурхливе зростання.

Перші кроки в Приватбанку: від економіста до керівника філії

Кар’єра почалася в 1993 році в Павлоградській філії КБ «Приватбанк». Спочатку Адаріч обіймав посаду економіста клірингового управління, потім став заступником голови філії. Уже за два роки його перевели до Харкова, де він обійняв посаду першого заступника директора Харківської філії Приватбанку. Там він пропрацював до 2000 року.

Цей період став для нього школою практичного банківництва. Він бачив, як формується клієнтська база, як працюють кредитні комітети, як важливо швидко реагувати на потреби бізнесу в регіонах. Приватбанк у ті роки активно розширювався, і Адаріч отримав цінний досвід масштабування операцій у великих промислових центрах.

УкрСиббанк: період найяскравіших досягнень

У 2000 році Олександр Адаріч перейшов до АКІБ «УкрСіббанк». Спочатку він обіймав посади заступника голови правління та першого заступника голови правління. А вже з 2002 по 2006 рік очолював банк як голова правління. Саме цей період вважають вершиною його кар’єри в корпоративному банківництві.

За час керівництва Адаріча кількість філій УкрСиббанку зросла з 83 до 814, а кількість співробітників — з півтори тисячі до майже дев’яти тисяч осіб. Банк став одним з лідерів ринку з розміщення облігацій та обслуговування великих корпоративних клієнтів.

У 2005 році контроль над УкрСиббанком перейшов до французької групи BNP Paribas. Адаріч зберіг посаду голови правління й успішно інтегрував банк у структуру іноземного власника. У 2006 році його визнали одним з найкращих менеджерів України в рейтингу «ТОП-100. Найкращі топ-менеджери України» в номінації «Найкращий фінансист».

Цей етап показав: Адаріч умів не лише керувати людьми, а й будувати ефективні бізнес-моделі в умовах жорсткої конкуренції. Банк з регіонального гравця перетворився на установу національного масштабу.

Власні банки: придбання іноземних активів та створення Фідобанку

Після УкрСиббанку Адаріч вирішив піти власним шляхом. У 2012 році через підконтрольні компанії він придбав шведський СЕБ Банк. У 2013-му додав австрійський Ерсте Банк. На базі цих двох установ було створено Фідобанк. Крім того, під його контролем перебували Євробанк та Фідокомбанк.

Ідея виглядала логічною: об’єднати іноземні активи з українським управлінням і створити потужну універсальну установу. Фідобанк швидко увійшов до числа найбільших банків країни за активами. Проте вже за кілька років ситуація змінилася.

Виклики часу: ліквідація банків та звинувачення

У 2016 році Національний банк України визнав Фідобанк неплатоспроможним. Пізніше таку ж долю спіткали й інші установи, якими керував або володів Адаріч. У 2025 році Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершив ліквідацію Фідобанку.

Усі чотири банки, з якими був пов’язаний Олександр Адаріч у 2012–2016 роках, зрештою припинили діяльність. Фонд гарантування вкладів заявляв про виведення мільярдів гривень та якісних активів з установи, внаслідок чого реальна вартість активів виявилася значно меншою за декларовану.

Слідство та регулятор вказували на схеми з використанням коштів вкладників для придбання банків, пов’язані сторони та факторингові компанії. Ці події стали частиною масштабного очищення банківської системи України після 2014 року. Багато хто з колишніх власників банків зіткнувся з подібними претензіями. Історія Фідобанку — один з найгучніших прикладів того періоду.

Останні роки: від банків до девелопменту та міжнародних проєктів

Після 2020 року Олександр Адаріч відійшов від активного управління банками. Він працював у девелоперській компанії Alfaro Real Estate в Люксембурзі. Мав подвійне громадянство — України та Румунії (Alexandru Adarici). Це відкривало додаткові можливості для міжнародної діяльності.

У січні 2026 року він прибув до Мілана для ділової зустрічі, яку сам називав «секретною угодою». Орендував апартаменти на інше ім’я, мав документи з кількома варіантами прізвища. Планував повернутися того ж вечора. Натомість його знайшли мертвим під вікнами будинку.

Трагедія в Мілані: що встановило слідство

Італійська поліція спочатку розглядала версії нещасного випадку та самогубства. Проте експертиза показала: Адаріч був уже мертвий до падіння. Його задушили в орендованій квартирі, а потім викинули з вікна, щоб імітувати самогубство.

Підозрюваним у справі став 33-річний син банкіра Ігор Адаріч. Його затримали в Барселоні наприкінці лютого 2026 року за запитом італійських правоохоронців. Слідство вважає, що син організував викрадення батька, щоб примусити його переказати 250 тисяч євро в криптовалюті. Разом із Ігорем у справі фігурують ще кілька осіб.

Розслідування триває. Правоохоронці вивчають фінансові потоки, криптогаманці та обставини останньої поїздки Олександра Адаріча. Історія набула міжнародного резонансу через участь іноземних правоохоронних органів та подвійне громадянство загиблого.

Спадщина та уроки

Олександр Адаріч залишив по собі суперечливу спадщину. З одного боку — вражаюче зростання УкрСиббанку, створення Фідобанку та визнання серед топ-менеджерів країни. З іншого — низка ліквідованих банків, претензії регулятора та трагічний фінал у Мілані.

Його історія нагадує: у банківській справі успіх часто залежить не лише від особистих якостей, а й від зовнішніх обставин — економічних криз, рішень регулятора та прозорості корпоративного управління. Багато банкірів того покоління пройшли схожий шлях: від бурхливого зростання в 2000-х до жорстких випробувань після 2014 року.

Сьогодні, коли українська фінансова система продовжує трансформуватися, досвід таких постатей, як Олександр Адаріч, допомагає краще розуміти ризики та можливості, які супроводжують великі гроші та великі амбіції. Слідство у справі про його загибель триває, і, можливо, саме воно проллє світло на останні глави цієї непростої історії.