Олексій Суровцев народився 27 квітня 1982 року в Дніпрі. Його шлях поєднує спортивні перемоги, танцювальні гастролі по двадцяти країнах світу, головні ролі в популярних серіалах та тихі, але надзвичайно мужні вчинки під час війни. Коли в лютому 2022-го російські війська зайшли в Ірпінь, він не просто евакуював людей — він повертався під обстріли, щоб врятувати покинутих котів, собак, птахів і навіть екзотичних тварин, яких господарі залишили в зачинених квартирах.

Сьогодні його ім’я асоціюється з притулком «Бородата Котомамуля», який він заснував у липні 2022-го, та з амбітним проєктом «Котопарк» — великим простором для котів і фелінотерапії. Олексій — це людина, яка вміє бути різною: жорсткою в ролі оперативника Тараса Римаря в серіалі «Слід», ніжною з тваринами, відкритою в розмовах про особисте життя. Його історія показує, як спортивна дисципліна та артистична чутливість можуть стати основою для справжнього подвигу.

У 2025–2026 роках він продовжує рятувати тварин у прифронтових районах, проводить «Уроки доброти» для школярів, будує новий притулок і відверто говорить про славу, кіно та цінність простих речей, які війна допомогла побачити по-новому.

Дитинство в Дніпрі: заводська сім’я з поетичною душею

Батько Олексія, Анатолій Григорович, працював на Дніпропетровському заводі імені Карла Лібкнехта і водночас писав вірші. Мати, Олена Володимирівна, теж працювала на заводі, але малювала з таким талантом, що в домі завжди відчувалася творча атмосфера. У такій родині навіть звичайні речі набували особливого значення — батько міг прочитати новий вірш за вечерею, а мати показати свіжий малюнок.

Олексій закінчив середню школу в 1997 році, а в 2001-му — Дніпропетровський монтажний технікум з червоним дипломом. Паралельно він серйозно займався спортом. У 2003 році виконав норматив майстра спорту з плавання, а в 2004–2005 роках входив до резерву збірної України. Проте в 2005-му вирішив залишити професійний спорт — щось підказувало, що справжня сцена чекає на нього в іншому амплуа.

Від плавання до еротичних танців: народження «Strike»

Танці Олексій почав у 2005 році. Разом з майбутньою дружиною Ксенією вони створили еротичне танцювальне шоу «Strike erotic show». З 2008 по 2018 рік проєкт гастролював більш ніж у двадцяти країнах — від Казахстану до Китаю та Ізраїлю. Це був не просто танець, а повноцінне шоу з хореографією, костюмами та сценічною історією.

У 2015 році Олексій став ді-джеєм і запустив проєкт «Strike erotic DJShow», який також успішно виступав у Китаї. На чемпіонатах України з еротичного танцю він неодноразово перемагав як соліст, а після третьої перемоги перейшов на позицію головного судді. Паралельно в 2016 році разом з Євгеном Олійником та Ксенією створив антрепризну виставу «Спокуса», яка гастролювала Україною та пострадянським простором до 2020 року.

Цей період сформував Олексія як людину сцени: він навчився тримати увагу зали, відчувати партнера і перетворювати фізичну підготовку на художній вираз. Пізніше саме ці навички допомогли йому в акторській кар’єрі.

Акторський прорив: Тарас Римар і серіал «Слід»

У 2020 році Олексій отримав запрошення на головну роль — старшого оперуповноваженого Тараса Римаря в серіалі «Слід». Це стало справжнім проривом. Роль вимагала поєднання жорсткості, інтуїції та вміння працювати в команді, і Олексій впорався блискуче. Пізніше він продовжив грати цього персонажа в «Сліді 2» та в серіалі «К.О.Д.» 2023 року.

До цього актор знявся в понад двадцяти епізодичних ролях за два роки. Часто його запрошували на образи стриптизерів — іронічно, зважаючи на танцювальне минуле. Серед робіт — фільми «Топтун», «Porn, I love you», серіали «Моя улюблена Страшко», «Дівчата», «Пес» та інші. У 2021 році він взяв участь у шоу «Танці з зірками».

Олексій не має класичної акторської освіти, тому спирається на досвід танців і природну харизму. У інтерв’ю він зізнається, що спочатку багато рухався на зйомках — звичка зі сцени. Зараз актор більше працює очима та внутрішнім станом. Він мріє про різноманітні ролі: комедійні, романтичні, історичні — від вікінга до козака. Українське кіно, на його думку, часто обмежує акторів стереотипами, на відміну від Голлівуду, де зовнішність не диктує амплуа.

Лютий 2022-го: Ірпінь, обстріли та порятунок тих, хто не міг кричати

Коли почалася повномасштабна війна, Олексій повернувся до Ірпеня на третій день. Спочатку допомагав евакуювати людей, а потім побачив звернення про забутого кота. Так почалася його нова місія. Під ворожим вогнем він заходив у зачинені квартири, вибивав двері, шукав тварин у підвалах і на дахах. Кожного дня вивозив по двадцять тварин — котів, собак, папуг, шиншил, морських свинок.

За місяць боїв на Київщині Олексій вивіз з Ірпеня понад 300 тварин. Одна киця просиділа в квартирі 41 день без їжі та води — її знайшли ледь живою, але вона вижила.

Були випадки, коли тварини ховалися так глибоко, що їх доводилося витягувати з-під завалів. Один кіт на прізвисько Тимоша вижив у зруйнованій квартирі на лінії фронту. Олексій створював тимчасовий «військовий притулок» у підвалі в Києві — туди привозив тварин на перетримку, поки господарі або їхні знайомі забирали їх. Усіх інших притулків були переповнені.

Власники іноді переживали більше за зламані двері, ніж за зруйновані домівки. Олексій відкрито говорив про це: коли в людей немає ні квартири, ні будинку, турбота про двері виглядає дивно. Цей досвід назавжди змінив його ставлення до відповідальності за тварин.

«Бородата Котомамуля» та «Котопарк»: притулок, який став сенсом

У липлі 2022 року в Ірпені відкрився притулок для котів «Бородата Котомамуля». Назва народилася з його бороди та любовного ставлення до котів. Це не просто клітки — тут намагаються створити максимально комфортні умови. Сьогодні в притулку живе близько сорока котів, багато з яких мають особливі потреби: переломи хребта, відсутні кінцівки, вірус імунодефіциту котів (FIV), травми від обстрілів.

Олексій відкрив зоомагазин «Бородата Котомамуля», прибуток від якого йде на утримання притулку. Разом з командою з десяти людей він забезпечує дворазове прибирання, ветеринарну допомогу та реабілітацію. У 2024 році за порятунок та евакуацію тварин він отримав відзнаку «Варті» від компанії «Нова пошта».

Зараз триває будівництво «Котопарку» — великого лісового притулку з вольєрами, де коти зможуть жити ближче до природи. Планується центр фелінотерапії — унікальний проєкт в Україні, де спілкування з котами допомагатиме людям з психологічними травмами. Дружина Олексія, психолог за освітою, бере участь у розробці програм терапії. Частину коштів планують залучити через настільну гру «Котопарк», яку вже створюють.

Олексій активно проводить «Уроки доброти» в школах — розповідає дітям про відповідальне ставлення до тварин, стерилізацію та допомогу безпритульним. У 2025 році такий урок відбувся, зокрема, в Звягельській гімназії на Житомирщині.

Особисте життя: розлуки, повернення та сила простих речей

Олексій двічі одружений з Ксенією — чемпіонкою України з еротичного танцю та психологинею. Вони прожили разом багато років, розходилися і знову знайшли один одного. У 2023 році пара одружилася вдруге. Олексій відкрито показує старі фото двадцятирічної давності і зізнається, що розлучення стало для них корисним досвідом — вони навчилися слухати себе і спілкуватися по-новому.

Батько Олексія понад 25 років боровся з хворобою Паркінсона. Мати доглядала за ним до останнього. Олексій часто згадує батьків з теплотою — їхню творчість, витримку і любов, яка допомагала триматися. Цей приклад сформував його ставлення до відповідальності та турботи про слабших.

Війна навчила його цінувати дрібниці: одну пару надійного взуття, можливість поспати без тривоги, просте спілкування з твариною, яка довіряє тобі після всього пережитого. Він часто каже, що тварини, навіть поранені та налякані, зберігають неймовірну життєву силу і вміння радіти малому.

У 2025–2026 роках Олексій продовжує давати інтерв’ю, де чесно говорить про славу (він пройшов «зіркову хворобу» ще в танцювальні часи і не повторює помилок), про українське кіно та про те, що російська мова в нинішніх умовах — це вибір, який кожен робить сам. Він не нав’язує, а показує приклад — українською, українськими піснями та поезією.

Його життя — це не просто чергування ролей на екрані та в реальності. Це постійний рух від спорту до танцю, від сцени до притулку, від особистої історії до допомоги тим, хто не може попросити словами. У 2026 році, коли йому виповнилося 44, він оголосив про початок будівництва великого «Котопарку». Це не просто новий притулок — це продовження тієї місії, яку він почав у палаючому Ірпені: дарувати безпеку і тепло тим, хто цього потребує найбільше.

Сьогодні, коли ви бачите бородатого чоловіка з котом на руках у соціальних мережах або на шкільному уроці доброти, знайте — перед вами не просто актор. Це людина, яка вміє перетворювати біль на дію, а страх — на турботу. І саме тому його історія продовжує надихати тисячі людей в Україні та за її межами.