Полк Каліновського з’явився в перші тижні повномасштабної війни, коли російські війська сунули на Київ з півночі. Білоруські добровольці не чекали наказів і не шукали виправдань — вони просто зібралися і встали на захист української столиці. Багато з них переходили кордон під обстрілами, залишаючи вдома сім’ї та звичне життя. Їхній вибір був свідомим і остаточним: воювати проти режиму, який перетворив їхню батьківщину на плацдарм для агресії.

Цей підрозділ швидко переріс з батальйону в повноцінне формування з власною структурою, технікою та бойовим досвідом. Бійці полку воювали під Бучею та Ірпінем, штурмували позиції під Лисичанськом і Бахмутом, тримали оборону на Запоріжжі. Сьогодні, у 2026 році, вони продовжують виконувати завдання на одному з найскладніших напрямків фронту, зберігаючи при цьому свою білоруську ідентичність і символи.

Полк імені Кастуся Каліновського — це більше ніж військова одиниця. Це живий доказ того, що боротьба за свободу не знає кордонів і що два народи, українці та білоруси, можуть стояти пліч-о-пліч проти спільного ворога. Їхня історія — це історія мужності, зради з боку власного режиму та непохитної віри у перемогу.

Ім’я, що кличе до бою

Назва полку — не випадковість. Кастусь Каліновський (Вінцэнт Канстанцін Каліноўскі) — це білоруський національний герой, поет, публіцист і керівник Січневого повстання 1863–1864 років проти Російської імперії. Він видавав перші газети білоруською мовою, закликав селян до боротьби за землю і волю, а за свої переконання був страчений росіянами у Вільнюсі у 1864 році.

Каліновський бачив майбутнє свого народу вільним від імперського ярма. Його гасла та ідеї про спільну боротьбу слов’янських народів проти царату сьогодні звучать особливо актуально. Бійці полку свідомо обрали саме це ім’я, бо воно символізує не лише історичну пам’ять, а й безперервність боротьби проти російського імперіалізму — від XIX століття до сьогоднішньої війни.

Народження під обстрілами Києва

9 березня 2022 року група білоруських активістів, ветеранів та звичайних людей офіційно сформувала батальйон. Уже за кілька днів він отримав назву на честь Каліновського. Бійці швидко пройшли перевірку та були включені до складу Збройних сил України. 25 березня вони склали присягу — білоруською мовою, з клятвою захищати і Україну, і свою власну Білорусь.

Перші бої відбулися буквально за кілька кілометрів від Києва. Добровольці брали участь у обороні Ірпеня, Бучі, Ворзеля, визволяли Лук’янівку на Баришівщині. Вони воювали пліч-о-пліч з українськими підрозділами, часто в найгарячіших точках. Саме тоді полк показав, що білоруси готові проливати кров за спільну справу, а не за імперські амбіції Лукашенка.

21 травня 2022 року батальйон реорганізували в полк. З’явилися окремі батальйони «Волат» та «Литвин», пізніше — інші підрозділи. Зростання було стрімким: сотні волонтерів з різних країн, де живуть білоруси, рвалися на фронт.

Шлях крізь пекло найважчих битв

Після Києва полк передислокували на схід. Бійці брали участь у боях за Лисичанськ і Сєвєродонецьк, потім — у важкій битві за Бахмут. На цих напрямках підрозділ зазнав найбільших втрат, але й здобув безцінний бойовий досвід. Чотири бійці загинули в одному бою під Лисичанськом у червні 2022 року — це була одна з найтрагічніших сторінок ранньої історії полку.

Пізніше воїни воювали на Херсонщині та Запоріжжі. Сьогодні, у 2026 році, основні сили полку діють саме на Запорізькому напрямку. Там вони проводять штурмові операції, працюють з дронами, тримають оборону в складних умовах. Офіційний сайт полку регулярно публікує відеодневники «Тиждень на фронті» — чесні, без прикрас репортажі з позицій.

Полк втратив багатьох відважних воїнів. Серед загиблих — Герой України Олексій Скобля, командири та прості бійці. Їхні імена назавжди залишаться в пам’яті тих, хто бореться за свободу.

Структура та сучасне обличчя полку

Сьогодні полк — це не просто піхота. У його складі є штурмові батальйони, група безпілотників імені Мікіти Кривцова, інженерний взвод, медична служба, підрозділ технічного забезпечення. Бійці активно використовують дрони для розвідки та ударів, мають власну артилерію та легку бронетехніку. Це сучасне, мобільне формування, яке адаптувалося до реалій війни дронів і артилерійських дуелів.

Чисельність полку не розголошується з міркувань безпеки. Відомо лише, що за роки війни він виріс у потужну бойову одиницю, здатну виконувати самостійні завдання на різних ділянках фронту. Командування постійно оновлюється, а бійці проходять додаткову підготовку.

Основні підрозділи полку

Саме поєднання традиційної піхоти з сучасними технологіями робить полк особливо ефективним у нинішніх умовах фронту.

Символи, що об’єднують два народи

Емблема полку містить історичну Пагоню — вершника на білому коні, стародавній герб Великого князівства Литовського, який сьогодні є символом білоруської незалежності. Прапор поєднує біло-червоно-білі кольори з українським синьо-жовтим. Гасло «За нашу і вашу свободу!» — класичне гасло повстанців XIX століття — сьогодні стало девізом усього підрозділу.

Ці символи не просто прикрашають форму. Вони нагадують кожному бійцю, за що він воює: за вільну Білорусь без Лукашенка і за Україну, яка стала форпостом боротьби проти імперії. Багато українських військових з повагою ставляться до цих знаків, бо бачать у них спільну історію опору.

Полк у 2026 році: фронт, нагороди та нові завдання

Сьогодні полк активно діє на Запорізькому напрямку. Бійці публікують відверті репортажі з позицій, знімають документальні фільми. У червні 2026 року фільм «Палка Каліноўскага» переміг у конкурсі «Вайна ў аб’ектыве» як найкраще відео з передової. Дві серії щоденника «Тиждень на фронті» вийшли у лютому та травні 2026 року.

Полк продовжує набирати людей. Відкрито набір у медичну службу — шукають парамедиків з досвідом або медичною освітою. Потрібні також автомеханіки для обслуговування техніки. Усе екіпірування та забезпечення надає сам полк — добровольцям не потрібно купувати форму чи спорядження самостійно.

У березні 2026 року в Запоріжжі відбулося нагородження бійців полку з нагоди Дня Волі. Це чергове визнання їхнього внеску в оборону України. Незважаючи на тиск з боку мінського режиму (полк офіційно визнаний «терористичною організацією» в Білорусі), воїни не здаються і продовжують боротьбу.

У 2026 році полк залишається одним з найбоєздатніших та найбільш мотивованих білоруських формувань у складі Сил оборони України.

Чому вони воюють

Більшість бійців полку — це люди, які не могли миритися з роллю Лукашенка як молодшого партнера Путіна. Вони бачать пряму зв’язок між російською агресією проти України та репресіями в самій Білорусі. Для них перемога України — це перший і головний крок до падіння диктатури в Мінську.

Багато хто з добровольців має за плечима досвід протестів 2020 року, ув’язнення або переслідування. Вони обрали зброю, бо мирними методами режим не переможеш. Їхня присутність на фронті — це одночасно допомога Україні та інвестиція у майбутнє власної країни.

Українці сприймають цих бійців як братів по зброї. У багатьох містах з’явилися вулиці та меморіали на честь полку. Їхній подвиг — це найкращий доказ того, що справжня Білорусь — це не Лукашенко і не російські бази, а люди, які готові віддати життя за свободу.

Полк Каліновського продовжує писати свою історію щодня — в окопах Запоріжжя, у тренувальних центрах та в серцях тисяч людей по обидва боки кордону. Їхній шлях тільки починається, і кожен новий день наближає той момент, коли Пагоня знову замайорить над вільним Мінськом.