Священний синод Православної церкви України — це той робочий механізм, який щодня тримає в руках кермо церковного корабля між великими соборними рішеннями. Він не просто адмініструє — він втілює живу соборність, реагує на виклики часу та забезпечує єдність тисяч парафій по всій країні. У період, коли Православна церква України ще молода як автокефальна структура, саме Синод став тим органом, який перетворює високі принципи томосу про автокефалію на конкретні кроки pastoralного служіння, освіти та управління.

Створений одразу після Об’єднавчого собору 15 грудня 2018 року, Синод почав працювати в 2019-му, коли вся Церква тільки-но отримала історичний томос від Вселенського патріархату. Сьогодні, у 2026 році, він продовжує бути тим місцем, де зустрічаються досвід старших архієреїв і свіжий погляд тих, хто нещодавно прийшов на кафедри. Ротація складу кожні пів року — це не формальність, а свідомий вибір, що не дає владі застоятися й дозволяє Церкві дихати повними грудьми.

Робота Синоду зачіпає все: від обрання нових єпископів до затвердження богослужбових текстів, від турботи про молодь до захисту єдності в непрості часи. Це не абстрактна інституція — це люди, які збираються в Києві, моляться разом і ухвалюють рішення, що потім розходяться по всіх єпархіях.

Як народився Синод: від об’єднання до стійкої структури

15 грудня 2018 року в Софії Київській відбувся Об’єднавчий собор, який поєднав Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву та частину єпископів колишньої УПЦ Московського патріархату. Вже за кілька тижнів, 5 січня 2019 року, Вселенський патріарх Варфоломій підписав томос, а 6 січня урочисто вручив його митрополиту Епіфанію. Саме в цей момент і виникла потреба в постійному робочому органі управління.

Статут Православної церкви України одразу заклав модель річного (постійного) Священного синоду. На перехідний період до його складу ввійшли колишні очільники об’єднаних церковних груп — митрополит Макарій від УАПЦ та митрополит Симеон, який одним із перших підтримав єдність. Це рішення дозволило зберегти спадкоємність і уникнути розривів у перші, найскладніші місяці існування нової Церкви.

З 2019 року Синод почав регулярно збиратися. Кожне засідання — це не просто протокол, а жива розмова про те, як Церква може краще служити людям. Рішення стосувалися і пастирських питань, і богословської освіти, і збереження єдності в умовах, коли багато громад шукали шлях до канонічної помісної Церкви.

Склад та ротація: чому половина членів змінюється кожні пів року

За Статутом Священний синод складається з тринадцяти осіб: головуючого — Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія — та дванадцяти єпархіальних архієреїв. Двоє з них — постійні члени, які забезпечують спадкоємність. Решта ротується: синодальний рік ділиться на зимовий період (1 вересня — 28/29 лютого) та літній (1 березня — 31 серпня). Половина річних членів змінюється кожні шість місяців, а термін повноважень кожного — один рік.

Така система — це справжня гарантія соборності. Вона не дозволяє владі зосереджуватися в одних руках надовго й постійно приносить на засідання свіжий досвід єпархій з різних регіонів України. Архієреї призначаються головуючим відповідно до старшинства архієрейської хіротонії — це прозорий і канонічно обґрунтований підхід.

Ротація складу кожні шість місяців — це не просто технічна деталь, а свідомий механізм, який постійно оновлює Синод досвідом різних регіонів і не дає владі застоятися в одних руках.

Засідання відбуваються в Синодальній залі резиденції Предстоятеля при Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі в Києві. Збираються регулярно — раз на три місяці або частіше за потреби. Кворум — головуючий плюс шість членів. Рішення приймаються простою більшістю, а в разі рівності голосів вирішальний голос — у головуючого.

Повноваження Синоду: від обрання єпископів до турботи про молодь

Статут чітко окреслює коло завдань Священного синоду. Він вирішує всі поточні церковні справи, які не потребують скликання повноцінного Архієрейського собору. Виконує постанови соборів, готує для них питання, що мають важливе значення для всього церковного життя.

Одне з ключових повноважень — канонічні вибори єпархіальних та вікарних єпископів (окрім самого Митрополита Київського). Синод складає перелік кандидатів, які потім затверджує Архієрейський собор. Це означає, що саме тут формується майбутнє єпископату Церкви — люди, які потім очолюватимуть єпархії по всій Україні.

• Дозвіл на видання богослужбових книг — щоб кожен текст, який лунає в храмах, був перевіреним і єдиним для всієї Церкви.
• Турбота про відродження чернецтва відповідно до давніх канонів і духовних заповітів отців.
• Піклування про богословську освіту: стипендії для студентів в Україні та за кордоном, у тому числі в Халкінській богословській школі.
• Навчання кандидатів на духовенство та підвищення кваліфікації вже діючих священнослужителів.
• Захист пастви від прозелітизму та збереження церковної єдності.

Особливо важливою є турбота про молодь. Синод спрямовує священнослужителів до найкращого пастирського служіння, організовує катехітичні заходи та використовує сучасні засоби комунікації, щоб Євангеліє доходило до нових поколінь зрозумілою мовою.

Саме Синод стоїть на варті того, щоб рішення томосу про автокефалію — незалежність Церкви в межах України — втілювалися в реальному житті кожної парафії, а не залишалися лише на папері.

Ритм роботи та рішення, що змінюють життя Церкви

Засідання Синоду — це не формальні збори. Члени моляться разом, обговорюють реальні проблеми єпархій і шукають пастирські рішення. У лютому 2026 року, наприклад, було створено спеціальну синодальну Комісію з діалогу, щоб вести конструктивну розмову з тими православними в Україні, які досі перебувають у юрисдикції, пов’язаній з Московським патріархатом. Це практичний крок до подолання розділень, про які Церква говорить уже багато років.

У травні 2026 року на черговому засіданні всі тринадцять членів ухвалили низку рішень одноголосно — від кадрових питань до пастирських ініціатив. Така одностайність не виникає сама собою: вона є результатом спільної молитви, взаємної поваги та чіткого розуміння, що Церква — це не політична партія, а тіло Христове.

Синод також активно займається питаннями освіти. Завдяки його рішенням молоді богослови отримують можливість навчатися як в українських духовних школах, так і в найкращих закладах Греції та інших православних країн. Це інвестиція в майбутнє Церкви — у нове покоління священнослужителів, які будуть служити вже в незалежній помісній Церкві.

Чому робота Синоду важлива для кожного вірянина

Коли ми говоримо про Священний синод Православної церкви України, ми говоримо не про далеку київську установу. Ми говоримо про те, хто обирає єпископа для вашої єпархії, хто затверджує новий молитвослов чи акафіст, хто дбає про те, щоб у храмах по всій країні звучала єдина, перевірена традиція. Це орган, який робить Церкву живою і здатною відповідати на виклики 2026 року — від духовної підтримки людей у прифронтових регіонах до розвитку богословської думки українською мовою.

Ротація, постійні члени, чіткі повноваження за Статутом — усе це працює на одну мету: щоб Православна церква України залишалася вірною томосу про автокефалію, канонічній традиції та своєму народові. Синод — це не просто управління. Це серце, яке щодня перекачує живу воду церковного життя по всіх куточках нашої країни.

Слідкувати за рішеннями Синоду — означає краще розуміти, куди рухається Церква, які пастирські пріоритети вона ставить і як саме втілює свою незалежність у щоденному служінні. А це вже стосується кожного, хто молиться в храмах Православної церкви України.