Світова спільнота переживає період безпрецедентної мобільності. Станом на 2024 рік приблизно 304 мільйони людей живуть у країні, відмінній від країни свого народження. Це 3,7 відсотка всього населення Землі — цифра, яка майже подвоїлася з 1990 року.

Серед усіх держав за абсолютною кількістю таких людей лідирують Сполучені Штати Америки. Там проживає 52,4 мільйона міжнародних мігрантів. Цей показник перевищує сумарну кількість у наступних чотирьох країнах разом узятих.

Таке лідерство не випадковість. Воно формується десятиліттями під впливом економічної потужності, історичних рішень у сфері міграційної політики, географічного положення та усталених соціальних мереж, які полегшують переїзд новим поколінням людей.

Що таке міжнародні мігранти та як їх підраховують

Міжнародний мігрант, згідно з визначенням Організації Об’єднаних Націй, — це особа, яка змінила країну звичайного проживання на період не менше одного року. До цієї категорії потрапляють як трудові мігранти, так і члени їхніх сімей, студенти, біженці та шукачі притулку, які відповідають критеріям тривалого перебування.

Дані про запас мігрантів (migrant stock) формують на основі національних переписів населення, реєстрів іноземців, обстежень домогосподарств та адміністративної статистики. Для країн, де такі джерела неповні або застарілі, Відділ народонаселення ООН застосовує статистичні моделі та екстраполяції. Це забезпечує порівнянність показників між 233 країнами та територіями.

Важливо розрізняти запас мігрантів — загальну кількість на конкретну дату — та міграційні потоки, які фіксують щорічні переміщення. Саме запас відображає реальну присутність іноземного населення в країні призначення. Короткострокові туристи, сезонні працівники чи транзитні особи до цієї статистики не включаються.

Топ країн за абсолютною кількістю міжнародних мігрантів

Ось як виглядає картина лідерів станом на 2024 рік за оцінками ООН. Цифри демонструють не лише масштаби, а й те, наскільки нерівномірно розподілені мігранти по світу.

Дані: United Nations Population Division (2025).

Частка мігрантів у загальному населенні країни суттєво відрізняється від абсолютних цифр. У США вона становить близько 15 відсотків, у Німеччині — майже 20 відсотків, а в Саудівській Аравії перевищує 40 відсотків. У Об’єднаних Арабських Еміратах іноземці становлять понад 70 відсотків населення, однак через невеликий розмір країни їхня абсолютна кількість значно менша, ніж у США.

Чому саме Сполучені Штати залишаються головним магнітом десятиліттями

З 1970 року США посідають перше місце за кількістю міжнародних мігрантів. Це результат поєднання кількох потужних факторів. По-перше, економіка. Найбільший ВВП світу створює попит на робочу силу в усіх сегментах — від сільського господарства та будівництва до високотехнологічних галузей Кремнієвої долини та біотехнологій.

По-друге, законодавчі зміни. Імміграційний акт 1965 року скасував систему національних квот, яка раніше віддавала перевагу європейцям. Відкриття шляхів для вихідців з Азії, Латинської Америки та Африки кардинально змінило географію прибуття. Сімейна реуніфікація стала одним із головних каналів, а пізніше додалися програми для кваліфікованих працівників, студентські візи та лотерея Diversity Visa.

По-третє, соціальні мережі. Великі діаспори мексиканців, індійців, китайців, філіппінців та інших груп створюють ефект «ланцюгової міграції». Новоприбулі отримують інформацію, допомогу з житлом і працевлаштуванням від родичів та земляків. Це знижує ризики та прискорює адаптацію.

Географічне положення також відіграє роль. Довгий кордон з Мексикою — головним джерелом трудової міграції — та відносна близькість до Латинської Америки полегшують переміщення. Водночас американські університети щороку приваблюють сотні тисяч іноземних студентів, частина з яких залишається працювати після закінчення навчання.

Глобальні тенденції та динаміка змін 1990–2024 років

За три десятиліття глобальний запас міжнародних мігрантів зріс з 154 до 304 мільйонів осіб. Зростання відбувалося нерівномірно. Європа та Північна Америка разом приймають понад половину всіх мігрантів світу. Азія приваблює значну частину через країни Перської затоки та Росію.

Абсолютний приріст у США за період 2020–2024 років склав 1,9 мільйона осіб — найбільший серед усіх країн. Топ-п’ятірка країн призначення залишилася стабільною, хоча окремі європейські держави фіксували помітні коливання через біженські хвилі та трудову міграцію.

Важливо, що зростання відбувається на тлі старіння населення в розвинених країнах. Міграція частково компенсує дефіцит робочої сили та підтримує демографічний баланс. Водночас вона ставить перед державами складні завдання з інтеграції, житлової політики та соціального захисту.

Україна у глобальній міграційній картині

Україна посіла четверте місце у світі за кількістю емігрантів — 9,8 мільйона осіб. З 2020 року цей показник зріс на 124 відсотки — найбільший приріст серед країн топ-10. Основна причина — наслідки повномасштабного вторгнення.

Більшість українців знайшли прихисток у Польщі, Німеччині, Чехії та інших європейських країнах. Водночас українська діаспора в США має глибоке історичне коріння і продовжує отримувати нових членів. Для України це означає одночасну роль країни походження з великими втратами людського капіталу та країни, яка частково приймає мігрантів з інших регіонів.

Економічні та соціальні наслідки для країн-лідерів

Присутність понад 52 мільйонів мігрантів у США впливає на всі сфери життя. Вони заповнюють ніші на ринку праці, де місцевих працівників бракує, сприяють інноваціям — частка іммігрантів серед засновників успішних стартапів традиційно висока — та поповнюють державний бюджет через податки та споживання.

Дослідження переважно фіксують загалом позитивний чи нейтральний вплив на довгострокове економічне зростання. Водночас у короткостроковій перспективі виникають локальні напруження: тиск на житловий фонд, системи освіти та охорони здоров’я в регіонах зі швидким зростанням населення. Дебати про розподіл вигод і витрат між різними групами населення тривають уже десятиліття.

Подібні процеси, хоча й у менших масштабах, спостерігаються в Німеччині, Великій Британії та Канаді. Країни Перської затоки, де частка мігрантів найвища, вирішують інші завдання — переважно управління тимчасовою трудовою міграцією та залежністю економіки від іноземної робочої сили.

Міграція залишається одним із найпотужніших інструментів перерозподілу людських ресурсів у глобальному масштабі. Лідерство Сполучених Штатів за абсолютною кількістю міжнародних мігрантів відображає не лише привабливість цієї країни, а й глибинні структурні особливості сучасного світу: економічну нерівність, демографічні дисбаланси та історично сформовані канали мобільності. Розуміння цих механізмів дозволяє точніше оцінювати як можливості, так і виклики, які несе з собою подальше зростання міграційних потоків.