На початку листопада 2025 року польські перевізники одночасно перекрили вантажні смуги руху на трьох ключових пунктах пропуску — Дорогуськ–Ягодин, Корчова–Краківець та Гребенне–Рава-Руська. Вони пропускали лише одну фуру на годину в кожному напрямку. Черги виросли до 25–40 кілометрів, а час очікування сягав кількох діб. Пасажирські автобуси та легкові авто рухалися без перешкод, але вантажний потік, критичний для України, практично зупинився.

Це не рішення польського уряду закрити кордон. Це організовані акції протесту місцевих перевізників та іноді фермерів, які отримали дозвіл місцевої влади на певний період. Подібні дії повторюються з перервами вже кілька років і стають особливо гострими саме тоді, коли Україна найбільше потребує стабільної логістики.

Коріння конфлікту: тимчасова допомога, яка стала постійною проблемою

У червні 2022 року Європейський Союз і Україна підписали угоду про лібералізацію автомобільних перевезень. Українським перевізникам дозволили виконувати рейси до ЄС і транзитом без традиційних двосторонніх дозволів. Рішення ухвалили швидко — щоб дати змогу експортувати зерно, коли Чорне море було заблоковане, і щоб доставляти в Україну пальне, гуманітарну та військову допомогу.

Українські компанії отримали доступ до європейського ринку. Обсяги дорожнього імпорту з України до ЄС зросли більш ніж на 40 відсотків у деякі періоди. Для України це стало реальним порятунком: альтернативні маршрути через Румунію чи залізницю не завжди справлялися з обсягами.

Польські перевізники, які раніше домінували на східних напрямках, відчули різке посилення конкуренції. Їхні витрати вищі: польські компанії працюють за повними європейськими стандартами щодо праці, екології та технічного оснащення. Багато українських фірм на той момент ще не повністю перейшли на ці норми. Різниця в собівартості рейсу іноді сягала десятків відсотків.

Вимоги польських перевізників: що саме вони хочуть

Протестувальники сформулювали чіткий список:

• Повернути систему квот на дозволи для українських перевізників.
• Створити спеціальний фонд ЄС для компенсації втрат польським компаніям.
• Запровадити пріоритетні смуги для польських фур на східних кордонах.
• Посилити контроль за каботажем (внутрішніми перевезеннями всередині Польщі) та порожніми рейсами.

Польський уряд визнає: частина вимог має підґрунтя. Міністерство інфраструктури Польщі неодноразово заявляло, що лібералізація призвела до серйозних порушень рівноваги на ринку. Водночас Варшава не може в односторонньому порядку скасувати угоду — це рішення ЄС. Будь-яка зміна потребує погодження в Брюсселі.

Тому польська влада веде двосторонні переговори з Україною про практичні рішення: покращення електронної черги, посилення перевірок на українській стороні, спільні механізми моніторингу. Деякі з цих домовленостей вже почали працювати, але повного задоволення протестувальників не настало.

Фермери: паралельна історія з власними болями

Поруч із перевізниками періодично з’являються польські фермери. Їхні протести почалися ще навесні 2023 року через наплив українського зерна. Тоді ціни на пшеницю та кукурудзу в Польщі впали, а склади були переповнені.

У 2025 році ЄС повернув частину квот і захисних механізмів на українську агропродукцію. Прямий імпорт до Польщі обмежений, більшість зерна йде транзитом далі в Європу або в треті країни. Проте побоювання залишаються. Фермери бояться, що після повної інтеграції України до ЄС або в рамках ширших торговельних угод (наприклад, з країнами Меркосур) тиск на ціни посилиться.

У січні 2026 року кілька десятків фермерів вийшли на акцію біля пункту пропуску Долгобичув–Угринів. Дорогу не перекривали повністю — протест пройшов мирно. Це показує: радикальні методи не завжди знаходять підтримку навіть серед самих аграріїв, коли йдеться про шкоду для двосторонніх відносин під час війни.

Позиція польського уряду: баланс між союзником і власними громадянами

Польща залишається одним із найпослідовніших союзників України. Варшава надає військову, гуманітарну та політичну підтримку. У той же час уряд Дональда Туска змушений реагувати на внутрішні протести — перевізники та фермери мають вплив на вибори та громадську думку.

Прем’єр-міністр неодноразово закликав припинити блокади, наголошуючи, що вони шкодять і Польщі, і Україні. Польща загалом має позитивний торговий баланс з Україною: польський експорт значно перевищує імпорт. Блокада б’є по польських компаніях, які постачають в Україну техніку, добрива, продукти харчування та промислові товари.

ЄС у свою чергу проводить оцінку впливу угоди про лібералізацію. Поки що офіційного висновку про «серйозні порушення» ринку всього ЄС не зроблено, тому автоматичне продовження угоди відбувається. Польща наполягає на більш жорсткому моніторингу та поступовому поверненні до правил, які враховують інтереси всіх сторін.

Кожна заблокована фура з пальним чи запчастинами для української армії — це не просто економічна статистика. Це реальні затримки, які впливають на здатність України захищатися.

Як блокада впливає на Україну

Через протести у пікові періоди пропускна здатність окремих пунктів падала на 40 і більше відсотків. Україна втрачала мільйони євро на митних платежах і затримках експорту. Зерно, метали, продукція переробки — усе це має йти альтернативними маршрутами, які довші та дорожчі.

Особливо болісно це під час інтенсивних російських атак. Коли потрібна швидка доставка дронів, боєприпасів чи медичного обладнання — черги на кордоні стають критичним фактором. Водночас українські перевізники теж несуть збитки: простій фур коштує грошей, псується репутація надійного партнера.

Електронна система черги, яку запровадила Україна, частково вирішила проблему «живих» черг, але й вона стала предметом претензій з польського боку. Деякі перевізники скаржилися на тривалі терміни очікування саме для польських порожніх фур.

Спроби врегулювання та реальність 2026 року

Переговори між міністерствами інфраструктури двох країн тривають постійно. Обговорюють технічні рішення: спільні перевірки, покращення інфраструктури на під’їздах, чіткі правила щодо порожніх рейсів. Деякі пункти пропуску вже працюють у більш звичному режимі, але напруга не зникла повністю.

У 2026 році повномасштабних багатомісячних блокад, як у 2023–2025 роках, стало менше. Проте окремі акції та загрози їх відновлення з’являються регулярно. Це свідчить: проблема не вирішена на системному рівні.

ЄС планує поступово повертати український транспорт до загальних правил — з обов’язковими смарт-тахографами, контролем робочого часу водіїв та іншими стандартами. Це може зняти частину претензій польських компаній, але потребує часу та інвестицій з українського боку.

Польща та Україна — не просто сусіди. Вони пов’язані тисячями економічних ниток, спільною історією та нинішньою боротьбою проти агресії. Блокада кордону — це симптом глибших протиріч, які виникають, коли тимчасові воєнні рішення стикаються з реаліями мирного ринку.

Що далі: уроки для обох сторін

Ситуація показує, наскільки важливо знаходити баланс між солідарністю та захистом власних виробників. Для України це сигнал: потрібно прискорювати адаптацію до європейських стандартів у транспорті та агросекторі, щоб зняти аргументи критиків. Для Польщі — шукати рішення всередині ЄС, а не через односторонні дії, які б’ють по спільних інтересах.

Кордон між нашими країнами ніколи не повинен ставати інструментом тиску. Він має залишатися мостом — навіть коли на ньому стоять фури, а в чергах киплять емоції. Стабільний, передбачуваний і справедливий рух через цей кордон вигідний обом економікам і критично важливий для безпеки всієї Європи.

Саме тому розв’язання цих суперечностей — не просто питання логістики. Це питання довіри, яка формує майбутнє відносин між Польщею та Україною на десятиліття вперед.