Андрій Борисович Єрмак — український правник, кінопродюсер і державний діяч, який з лютого 2020 року по листопад 2025-го очолював Офіс Президента України. Його кар’єра поєднує приватну юридичну практику, роботу в кінематографі та ключову роль у державному управлінні під час найскладнішого періоду новітньої історії країни. За цей час Єрмак став однією з найбільш помітних і водночас суперечливих постатей української політики.

Шлях до високої посади проліг через зали судів, продюсерські майданчики та переговори з міжнародними партнерами. У 2019 році він увійшов до команди Володимира Зеленського як помічник з питань зовнішньої політики, а вже за кілька місяців очолив президентську адміністрацію. На цій посаді Єрмак координував роботу апарату, брав участь у дипломатичних процесах і допомагав організовувати гуманітарні та безпекові питання під час повномасштабного вторгнення.

Сьогодні ім’я Єрмака пов’язане не лише з державними рішеннями, а й з антикорупційними розслідуваннями. У травні 2026 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили йому про підозру у легалізації майна на суму 460 мільйонів гривень. Сам політик заперечує свою причетність до інкримінованих дій. Ця ситуація стала черговим етапом у публічному житті людини, яка понад п’ять років перебувала в центрі ухвалення найважливіших державних рішень.

Ранні роки та освіта

Андрій Єрмак народився 21 листопада 1971 року в Києві. Батько — Борис Михайлович Єрмак, мати — Марія Олександрівна. Родина мала єврейське коріння по батьківській лінії, і сам Андрій неодноразово згадував про загибель родичів у Бабиному Яру. У кінці 1980-х батька відрядили до радянського посольства в Афганістані, тож Андрій певний час жив у Києві з бабусею.

У 1989 році він закінчив середню школу № 259 у Києві. Вищу освіту здобув у престижному Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1995 році отримав диплом магістра з міжнародного приватного права та кваліфікацію референта-перекладача англійської мови. Того ж року став адвокатом — свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він має з 1995 року.

Юридична практика та перші бізнес-кроки

Після закінчення університету Єрмак почав працювати юристом. Спочатку — у фірмі «Проксен», де займався консультуванням компаній, зокрема в питаннях зовнішньоекономічної діяльності. У 1995–1997 роках став співзасновником ЗАТ «Юридична служба “Б. Е. Р. С. і партнери”». Фірма спеціалізувалася на торговому та фінансовому праві, антидемпінгових розслідуваннях та інтелектуальній власності.

У 1997 році він заснував власну Міжнародну юридичну компанію. Серед клієнтів були великі міжнародні корпорації — Disney, Pixar, Universal, а також українські медіа-холдинги, зокрема Inter Media Group. Компанія брала участь у розробці законодавчих актів у сфері господарського права та захисту інтелектуальної власності. Єрмак входив до Міжнародної асоціації юристів (IBA) з 2000 року та до Асоціації правників України.

Паралельно він займався громадською діяльністю. У 2009 році заснував і до 2018 року очолював ГО «Асоціацію власників малого бізнесу та малих архітектурних форм». З 2006 по 2012 рік працював помічником народного депутата Ельбруса Тедеєва від Партії регіонів — на громадських засадах.

Кінопродюсерська діяльність

Юридична практика поступово переросла в інтерес до кіновиробництва. Єрмак став засновником Garnet International Media Group. Він продюсував або співпродюсував кілька українських та міжнародних проектів:

• «Правило бою» (2017) — драма про боксера;
• «Межа» (2017) — українсько-словацький трилер, який отримав приз за режисуру на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах;
• «Сквот32» (2019) — молодіжна драма;
• «Передчуття» (2020);
• серіал «Слов’яни» (2021).

Він також був членом Української кіноакадемії та Європейської кіноакадемії. Сам Єрмак неодноразово говорив, що в продюсерство прийшов через знайомства та бажання підтримувати український контент.

Політична кар’єра: 2019–2025 роки

У травні 2019 року Андрій Єрмак став помічником новообраного Президента Володимира Зеленського. Він відповідав за напрям зовнішньої політики, міжнародні відносини та переговори з Росією, США та ЄС. Брав участь в обміні полоненими та супроводжував главу держави у закордонних поїздках. З червня 2019 року — член Національної інвестиційної ради, з жовтня 2019 по червень 2020 — член наглядової ради «Укроборонпрому».

11 лютого 2020 року Президент призначив Єрмака керівником Офісу Президента України. На цій посаді він координував роботу апарату, відповідав за гуманітарні питання, обміни полоненими та міжнародні контакти. З 12 лютого 2020 по 5 грудня 2025 року входив до складу Ради національної безпеки і оборони України. Очолював Комісію державних нагород та геральдики, був заступником голови Національної ради з питань антикорупційної політики.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Єрмак опинився в центрі управлінських процесів. Він брав участь у переговорах, координував гуманітарні коридори та обміни. Зокрема, у вересні 2022 року відповідав за обмін українських захисників «Азовсталі» на Віктора Медведчука. У 2024–2025 роках долучався до роботи Міжнародної санкційної групи Єрмак–Макфол, яка розробляла пропозиції щодо енергетичних санкцій проти Росії.

Діяльність на посаді супроводжувалася критикою. Опозиційні політики та громадські активісти звинувачували його в централізації влади, впливі на кадрові призначення та тиску на антикорупційні органи. Деякі ЗМІ писали про концентрацію повноважень у вузькому колі лояльних людей.

Відставка та події 2025–2026 років

28 листопада 2025 року Андрій Єрмак подав заяву про відставку з посади керівника Офісу Президента. Президент Володимир Зеленський підписав указ про його звільнення «за власним бажанням». У той же день НАБУ провело обшуки в помешканні політика. Після відставки Єрмак заявив, що планує йти на фронт.

У березні 2026 року він очолив Комітет з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення в Асоціації адвокатів України.

Юридичні аспекти та поточний статус

11 травня 2026 року НАБУ та САП повідомили Андрію Єрмаку про підозру за частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України — легалізація майна, одержаного злочинним шляхом. Слідство вважає, що організована група, до якої входив екскерівник Офісу, легалізувала 460 мільйонів гривень на будівництві елітних резиденцій у котеджному містечку «Династія» в Козині Київської області. Батько політика Борис Єрмак також фігурує в матеріалах справи «Мідас» як уповноважена особа, яка контролювала зведення одного з будинків. Андрій Єрмак заперечує свою причетність до цих дій.

Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в 140 мільйонів гривень. Застава була внесена, і Єрмак вийшов зі слідчого ізолятора. Батько політика, за даними журналістських розслідувань, наприкінці 2019 року літав до Росії транзитом через Білорусь.

Особисте життя

Андрій Єрмак неодружений, дітей не має. Йому 54 роки. Він відкрито говорить про своє єврейське коріння та загибель родичів під час Голокосту. У вільний час раніше цікавився кіно та правом — сферами, які стали основою його професійного шляху.

Хронологія основних етапів кар’єри Андрія Єрмака

Шлях Андрія Єрмака демонструє, як людина з досвідом у праві та культурі може опинитися в епіцентрі державних рішень у кризовий період. Його діяльність на посаді керівника Офісу Президента залишила помітний слід у дипломатії, обмінах полоненими та координації управлінських процесів під час війни. Водночас антикорупційні розслідування 2026 року стали серйозним випробуванням для його публічної репутації. Незалежно від юридичних перспектив, постать Єрмака залишається важливою для розуміння механізмів влади та викликів, з якими стикається сучасна Україна.