Українська армія в західній частині Запорізької області з кінця квітня 2026 року проводить серію контрактак, які змушують російські підрозділи відступати з раніше зайнятих позицій. Звільнено населені пункти навколо Оріхова, зокрема Малу Токмачку та Білогір’я, а загальні здобутки на півдні за зиму-весну перевищують чотириста квадратних кілометрів. Ці дії порушують плани російського весняно-літнього наступу й повертають тактичну ініціативу українським силам на окремих напрямках.

Одночасно Росія продовжує масовані удари по українських містах, використовуючи нові типи ракет, зокрема «Орешник» по околицях Києва у травні. Попри це, внутрішні проблеми агресора — труднощі з набором особового складу, удари по нафтопереробних потужностях та логістиці — накопичуються. Експерти та посадовці в Києві бачать у цій комбінації факторів реальне вікно для припинення активної фази бойових дій уже до кінця 2026 року.

Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв про наявність такого шансу, пов’язуючи його з внутрішніми процесами в Росії та можливостями дипломатії до проміжних виборів у США восени 2026-го. Керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов також вважає спробу завершити гарячу фазу до листопада реалістичною. Водночас повне політичне врегулювання — з поверненням усіх територій, репараціями та надійними безпековими гарантіями — вимагатиме значно більше часу.

Поточна динаміка на фронті

Війна триває п’ятий рік, але характер бойових дій змінився. Російські війська намагаються тиснути на окремих ділянках, зокрема в Донецькій області, однак темпи просування низькі, а втрати високі. Українські сили, своєю чергою, перейшли до активних контрактак на півдні та в інших секторах. За оцінками Інституту вивчення війни, українські підрозділи не лише зупинили російський наступ на Запоріжжя, а й повернули частину території, яку противник вважав закріпленою.

Ці успіхи стали можливими завдяки комбінації факторів: точним ударам по російських тилах, знищенню резервів та кращій координації дронів і артилерії. Російське командування змушене перекидати підкріплення з одних напрямків на інші, що послаблює загальний тиск. Економічна стійкість Росії також під тиском — удари по нафтопереробних заводах скоротили експортні можливості й посилили внутрішні проблеми.

Позиція українського керівництва та експертні оцінки

Українська влада чітко розрізняє поняття «припинення вогню» та «завершення війни». Перше означає зупинку активних бойових дій і початок переговорного процесу. Друге — повне виведення російських військ, відновлення територіальної цілісності та юридичне закріплення миру. Зеленський наголошує, що Україна готова до прямих переговорів, але не поступиться принциповими позиціями — Крим і повна деокупація залишаються червоними лініями.

Багато українських аналітиків сходяться на думці, що вікно для припинення гарячої фази відкривається саме наприкінці 2026 року. Причини — виснаження російської армії, внутрішньополітичні процеси в Росії та можлива активізація дипломатії з боку західних партнерів. Водночас частина експертів застерігає: навіть у разі перемир’я Росія може використовувати паузу для переозброєння та нової агресії, тому будь-яка угода має супроводжуватися потужними безпековими гарантіями для України.

Ключові фактори, що визначають терміни

На тривалість війни впливає кілька взаємопов’язаних елементів. Перший — військовий. Українські контратаки демонструють, що ініціатива на полі бою може переходити до Сил оборони навіть за умови обмежених ресурсів. Другий — економічний. Росія несе значні втрати від санкцій та українських ударів по енергетичній інфраструктурі; це поступово обмежує її здатність вести тривалу війну на виснаження.

Третій фактор — міжнародний. Допомога партнерів залишається критичною, однак увага США та Європи частково переключена на інші конфлікти. Четвертий — внутрішній український. Здатність суспільства та армії зберігати стійкість, а економіки — адаптуватися до воєнного стану визначає, наскільки довго Україна може вести активну оборону.

Можливі сценарії розвитку подій

Експерти розглядають кілька реалістичних варіантів. Найімовірнішим наразі виглядає поступове згасання активних бойових дій наприкінці 2026 — на початку 2027 року з переходом до режиму перемир’я або замороженого конфлікту. Повне політичне врегулювання з поверненням усіх територій вимагатиме значно більше часу та гарантій.

За даними Інституту вивчення війни.

Кожен сценарій має свої ризики. Заморожений конфлікт може дати Україні час на відновлення армії та економіки, але не знімає загрози нової агресії. Повна перемога на полі бою залишається найбажанішою, однак вимагає суттєвого посилення підтримки з боку партнерів.

Що означає «кінець війни» на практиці

Для більшості українців «кінець війни» — це насамперед припинення загибелі людей і руйнувань. Навіть у разі перемир’я країна отримає можливість зосередитися на відбудові інфраструктури, поверненні внутрішньо переміщених осіб та економічному зростанні. Проте справжня безпека можлива лише за умови, що Україна матиме потужну армію, сучасне озброєння та чіткі міжнародні гарантії.

Навіть часткове припинення бойових дій відкриє двері для масштабних інвестицій у відновлення. Водночас суспільство має бути готове до того, що дипломатичний процес буде тривалим і складним. Росія навряд чи добровільно відмовиться від претензій на українські території, тому будь-яка угода вимагатиме жорсткого міжнародного тиску та надійних механізмів контролю.

Українці вже неодноразово доводили здатність змінювати хід подій на свою користь. Контратаки на Запоріжжі — лише один із прикладів. Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, наскільки послідовною залишатиметься підтримка партнерів і наскільки ефективно Україна використовуватиме наявні ресурси для посилення власної обороноздатності.

У найближчі місяці ключовим стане те, чи вдасться закріпити тактичні успіхи на фронті та перетворити їх на стратегічні переваги за столом переговорів. Війна виснажує не лише армію агресора, а й усю його систему. Україна ж демонструє, що здатна не лише оборонятися, а й диктувати темп на окремих ділянках. Саме ця динаміка й визначатиме, наскільки швидко вдасться наблизити момент, коли гаряча фаза залишиться в минулому, а країна зможе зосередитися на мирному майбутньому.