Кривий Ріг — велике промислове місто Дніпропетровської області з населенням близько шестисот тисяч осіб до початку повномасштабного вторгнення. Тут розташовані потужні металургійні комбінати, гірничодобувні підприємства та розвинена інфраструктура. Попри віддаленість від лінії бойових дій, місто систематично зазнає ракетних ударів російських військ балістичними ракетами типу Іскандер.

У 2025–2026 роках атаки стали особливо руйнівними. Вони забрали життя десятків цивільних, серед яких багато дітей, пошкодили сотні житлових будинків і об’єктів інфраструктури. Кожен ракетний удар по Кривому Рогу залишає по собі не лише фізичні руйнування, а й глибокі травми в громади, яка змушена жити в постійній готовності до нових тривог.

Місцеві посадовці та рятувальні служби фіксують чітку закономірність: удари часто спрямовані на густонаселені райони або об’єкти, що впливають на повсякденне життя тисяч людей. Місто демонструє стійкість, швидко ліквідовує наслідки та підтримує постраждалих, однак ціна такої стійкості залишається дуже високою.

Хроніка основних ракетних ударів по Кривому Рогу

Від початку повномасштабного вторгнення Кривий Ріг неодноразово опинявся під прицілом. Найчастіше застосовували балістичні ракети Іскандер-М, які розвивають високу швидкість і складні для перехоплення. Деякі з них оснащували касетними бойовими частинами, що значно збільшувало зону ураження.

Джерела даних: Ukrainska Pravda, Reuters.

Ця таблиця показує, що атаки не припиняються і часто зачіпають як промислові об’єкти, так і звичайні житлові квартали. Кожна нова хвиля руйнувань вимагає від міста нових зусиль з відновлення та підтримки людей.

Найтрагічніший удар: 4 квітня 2025 року

Увечері 4 квітня 2025 року, незадовго до 19:00, балістична ракета Іскандер-М з касетною бойовою частиною влучила в густонаселений мікрорайон у центрі Кривого Рогу. Епіцентр опинився поряд із дитячим майданчиком та сквером. Уламки розлетілися на сотні метрів, пошкодивши все навколо: стіни будинків, дерева, гойдалки та автомобілі на парковках.

Офіційно підтверджено загибель 21 людини, серед яких дев’ятеро дітей віком від трьох до сімнадцяти років. Ще 75 осіб отримали поранення, з них дванадцятеро — діти. Багато поранень були осколковими: уламки вражали м’які тканини, кістки та внутрішні органи. Деякі діти потребували складних операцій, ампутацій або тривалого лікування. Один постраждалий помер у лікарні за два дні.

Удар 4 квітня 2025 року став одним із найсмертоносніших для дітей за весь період повномасштабного вторгнення.

П’ять будівель було повністю зруйновано. Пошкоджено 44 багатоповерхівки та 23 приватні будинки, вісім закладів освіти і культури, 26 об’єктів бізнесу. Сліди сотень уламків залишилися на стінах, дитячих майданчиках і навіть на землі. Президент України Володимир Зеленський, який народився саме в Кривому Розі, відреагував на трагедію і провів нараду щодо посилення протиповітряної оборони регіону. У місті оголосили триденну жалобу, а по всій країні — день жалоби 6 квітня.

Міжнародні делегації, представники ООН та ЮНІСЕФ приїжджали до міста, щоб оцінити масштаби руйнувань і запропонувати допомогу. Громада створила меморіальні ініціативи: висаджували дерева на честь загиблих, проводили панахиди на місці трагедії. Футбольний клуб «Кривбас» встановив пам’ятні таблички та організував благодійні збори.

Атаки 2026 року: нова хвиля болю

У січні 2026 року дві балістичні ракети влучили по багатоповерхівках. Загинула 77-річна жінка, 23 людини отримали поранення різного ступеня тяжкості. Удари знову прийшлися на житлову забудову, де люди перебували у своїх домівках.

23 червня 2026 року ще одна балістична ракета завдала удару по місту. Спочатку повідомляли про трьох загиблих — двох чоловіків 25 та 34 років і жінку 54 років. Пізніше кількість загиблих зросла до чотирьох. Поранених налічували до 25–27 осіб. Частина поранень була спричинена касетними елементами, які розсіювали уламки на великій площі. Голова Ради оборони міста Олександр Вілкул назвав зброю «варварською» через те, що люди гинули на відстані до 200 метрів один від одного.

У ніч на 3 липня 2026 року ракета влучила між багатоповерхівками в районі щільної житлової забудови. Виникли пожежі, пошкоджено конструкції будинків. Семеро людей отримали поранення, медики надали їм допомогу на місці та в лікарнях.

Касетна бойова частина призводить до того, що уламки вражають усе навколо на великій території, перетворюючи звичайний квартал на зону суцільного ураження.

Кожна нова атака 2026 року показувала, що загроза не зникла. Місто продовжувало отримувати удари по цивільних районах, а рятувальники та лікарі знову працювали в екстремальних умовах.

Наслідки для людей та інфраструктури

Найважчий наслідок — людські втрати. Діти, які вижили після квітня 2025 року, отримали тяжкі поранення: проникаючі рани живота, ураження кісток з ризиком ампутації, контузії та різані рани. Багато родин втратили близьких і досі проходять реабілітацію. Психологічна травма зачіпає тисячі людей, які чули вибухи, бачили руйнування або втратили сусідів.

Матеріальні збитки також значні. За роки атак пошкоджено сотні житлових будинків. Люди змушені шукати тимчасове житло, ремонтувати квартири власним коштом або за допомогою волонтерів. Промислові об’єкти, які постраждали в червні 2026 року, впливають на роботу підприємств і зайнятість місцевих жителів. Кривий Ріг — місто металургів і гірників, тому удари по інфраструктурі б’ють по економіці регіону.

Заклади освіти та культури також отримували пошкодження. Школи та садочки потребували відновлення, щоб діти могли повертатися до звичного життя. Кожен ракетний удар по Кривому Рогу порушує не лише фізичну безпеку, а й відчуття стабільності для тисяч родин.

Стійкість громади та допомога

Попри все, місто не зупиняється. Рятувальники, медики та комунальні служби ліквідовують наслідки протягом годин і днів. Волонтери організовують збір допомоги для постраждалих, ремонтують вікна та дахи, підтримують родини загиблих. Місцева влада координує роботу, а громада об’єднується навколо спільної біди.

Після найбільшого удару квітня 2025 року до Кривого Рогу приїжджали делегації з десятків країн, представники міжнародних організацій. Це допомогло привернути увагу до трагедії та отримати додаткову підтримку для відновлення. Меморіальні заходи — висадка дерев, створення капличок та алеї пам’яті — стали частиною життя міста.

Попри постійні загрози, люди Кривого Рогу продовжують працювати, вчитися, народжувати дітей і підтримувати країну — місто живе і відбудовується навіть після найважчих ударів.

Ракетні атаки на Кривий Ріг тривають. Кожна нова тривога нагадує про вразливість тилу. Проте саме в такі моменти проявляється характер громади: взаємодопомога, швидка реакція та непохитна віра в майбутнє. Місто, яке дало Україні Президента, залишається символом стійкості навіть під прицілом балістичних ракет.