У лютому 2024 року Президент України Володимир Зеленський призначив генерала Олександра Сирського на посаду головнокомандувача Збройних Сил України. Це рішення стало логічним продовженням шляху офіцера, який уже встиг довести свою здатність керувати в найскладніших умовах — від оборони столиці до проведення контрнаступальних операцій.

Сирський — не просто черговий командувач. Це людина, яка пройшла всі щаблі військової ієрархії: від лейтенанта, що очолював взвод у Лубнах, до генерала, відповідального за долю всієї армії. Його кар’єра — це історія про те, як стриманість, аналітичний розум і готовність до сміливих кроків формують лідера в час війни.

Сьогодні, у 2026 році, Олександр Сирський продовжує формувати стратегію ЗСУ, поєднуючи досвід позиційних боїв із впровадженням нових технологій і структурних реформ. Його підхід — це не гучні заяви, а точні розрахунки, делегування повноважень і постійна адаптація до реалій сучасного поля бою.

Дитинство та перші кроки у військовій справі

Олександр Станіславович Сирський народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Володимирської області на території тодішньої РРФСР. Батько — професійний військовий — у 1970-х роках отримав переведення до України, і сім’я оселилася в Харкові. Саме тут майбутній генерал закінчив школу із золотою медаллю, а згодом обрав шлях офіцера.

У 1986 році він завершив навчання в Московському вищому загальновійськовому командному училищі й отримав звання лейтенанта. Перше призначення — командир мотострілецького взводу в 426-му полку в Лубнах на Полтавщині. Уже тоді проявилися риси, які згодом стануть його візитівкою: уважність до деталей, системний підхід до організації підрозділу та здатність швидко приймати рішення в польових умовах.

Після проголошення незалежності України Сирський залишився служити в новій державі. У 1990-х роках він командував батальйоном, а потім і полком Національної гвардії України в Харківській області. Цей період став для нього школою реального командування людьми в умовах економічних труднощів і трансформації армії.

Становлення командира: від бригади до оперативного рівня

На початку 2000-х Олександр Сирський очолив 72-гу окрему механізовану бригаду в Білій Церкві. Під його керівництвом підрозділ регулярно посідав високі місця в рейтингах бойової підготовки, а сам офіцер отримав звання генерал-майора. Бригада стала для нього справжньою лабораторією сучасного тактичного мистецтва.

Далі були штабні посади в Об’єднаному оперативному командуванні, Головному командному центрі Генерального штабу та управліннях, що відповідали за міжнародне співробітництво. Сирський активно взаємодіяв з партнерами з НАТО, вивчав стандарти планування операцій та логістики. Цей досвід згодом допоміг йому ефективно координувати дії різних родів військ під час повномасштабного вторгнення.

У 2014–2016 роках він обіймав посаду начальника штабу Антитерористичної операції на сході України. Саме тоді сформувалася його репутація «генерала-аналітика», який вміє швидко обробляти великі обсяги інформації та знаходити слабкі місця в планах противника.

2022 рік: оборона Києва та Харківський контрнаступ

З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр Сирський відповідав за оборону Києва. Він організував два кільця оборони навколо столиці, призначив командирів секторів із повними тактичними повноваженнями та чітко розподілив зони відповідальності. Це дозволило уникнути хаосу та забезпечити швидке реагування на загрози.

26 лютого 2022 року за рішенням Сирського була підірвана дамба на річці Ірпінь у районі Козаровичів — вода затопила позиції російських військ і зірвала їхні плани швидкого прориву до Києва. Того ж дня було знищено ворожий понтонний міст. Ці дії стали одними з ключових факторів провалу російського «бліцкригу» на півночі України.

За успішну оборону столиці та звільнення Київщини в квітні 2022 року Сирському присвоїли звання Героя України. А вже влітку того ж року він брав безпосередню участь у плануванні та проведенні Слобожанського контрнаступу. Українські війська стрімко відкинули окупантів від Харкова, звільнили Балаклію, Ізюм, Святогірськ і Лиман. Це була одна з найшвидших і найефективніших операцій початкового періоду війни.

Командування на сході: Бахмут та виклики позиційної війни

З 2022 по 2024 рік Олександр Сирський очолював оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця». Під його відповідальністю опинилися найгарячіші ділянки фронту — Соледар, Бахмут, а згодом і Авдіївка. Тут війна набула характеру виснажливих позиційних боїв, де кожна сотня метрів коштувала значних втрат.

Стиль командування Сирського в цих умовах часто критикували за надмірну обережність і акцент на «артилерійсько-дроновому» виснаженні противника. Водночас саме така тактика дозволяла зберігати боєздатність підрозділів і не допускати проривів на оперативну глибину. Генерал наполягав на ротаціях, точному обліку боєприпасів та максимальному використанні безпілотників для розвідки й ураження.

Курська операція: сміливий прорив на територію ворога

6 серпня 2024 року Збройні Сили України під загальним керівництвом Олександра Сирського розпочали наступальну операцію в Курській області Російської Федерації. Це стало першим випадком перенесення повномасштабних бойових дій на територію Росії за час повномасштабної війни.

Операцію готували в режимі надзвичайної секретності — до планування допустили дуже обмежене коло осіб. На піку успіху українські війська контролювали до 1300 квадратних кілометрів території. Головні цілі — відволікти російські резерви з інших напрямків, змусити противника перейти до оборони на власній землі та порушити його наступальні плани на сході України.

Навіть через рік після початку операції, у 2025–2026 роках, Сили оборони продовжували утримувати окремі позиції в Курській області. За оцінками самого головнокомандувача, цей крок дозволив змінити динаміку фронту та випередити ворога в ініціативі.

На чолі ЗСУ: реформи, дрони та стратегія 2025–2026 років

Прийшовши на посаду головнокомандувача, Олександр Сирський одразу взявся за системні зміни. Разом із Президентом України було оголошено про перехід Збройних Сил на корпусну структуру управління. Це рішення покликане підвищити гнучкість командування, спростити координацію великих угруповань та краще відповідати стандартам НАТО.

Особливу увагу приділено безпілотним системам. Сирський неодноразово наголошував, що сучасна війна перетворилася на змагання технологій, де дрони паралізують можливості для масштабних механізованих наступів. Тому акцент зроблено на масове застосування FPV-дронів, дронів-перехоплювачів, автоматизованих турелей та систем протиповітряної оборони.

У 2025–2026 роках головнокомандувач активно впроваджував реформи в медичному забезпеченні — створювалися універсальні медичні батальйони, здатні працювати на різних напрямках. Також було підписано наказ про обов’язкові ротації особового складу на передовій, щоб зменшити виснаження військових.

Стратегія Сирського на цей період чітка: активна оборона з одночасним нанесенням ударів по логістиці та тилу противника. Далекобійні дрони та ракети вражають нафтогазовий комплекс і військово-промислові об’єкти Росії, виснажуючи її економіку та спроможності. У січні 2026 року в інтерв’ю він прямо заявив, що 2026 рік буде важким, однак Сили оборони обов’язково подолають і труднощі, і агресора. При цьому росіяни, за його оцінками, планують призвати близько 409 тисяч осіб, а ознак підготовки до мирних переговорів з боку РФ не спостерігається.

Риси характеру генерала «Барс»

Позивний «Барс» Олександр Сирський обрав не випадково. Ця тварина — обережна, хитра й водночас відважна. Саме такими якостями описують генерала колеги та партнери з НАТО. Він рідко дає емоційні коментарі, натомість зосереджується на цифрах, картах і розрахунках.

Сирський вміє делегувати тактичні рішення командирам на місцях, що прискорює реагування. Водночас стратегічні рішення він приймає особисто, ретельно зважуючи ризики. Його підхід до війни — це поєднання холодного розрахунку з готовністю йти на обґрунтований ризик, коли ситуація вимагає зміни динаміки.

Дані про ключові операції узагальнено на основі інформації Міністерства оборони України.

Олександр Сирський залишається на посаді головнокомандувача Збройних Сил України й у 2026 році. Він продовжує роботу над посиленням армії, впровадженням сучасних технологій та підготовкою до можливих наступальних дій. Його шлях — це приклад того, як послідовна професійна служба, аналітичний розум і здатність приймати непрості рішення в умовах невизначеності формують командира, здатного вести армію крізь найважчі випробування. Генерал «Барс» не шукає легких шляхів, але завжди обирає той, який дає реальний шанс на перемогу.