Повномасштабна війна з перших тижнів показала, наскільки крихкою може бути авіаційна складова навіть у країни з радянським спадком винищувачів і штурмовиків. Українські Повітряні сили зіткнулися з масованими ударами по аеродромах, обмеженим запасом сучасних засобів ППО на початковому етапі та необхідністю виконувати бойові завдання в умовах значної переваги противника в повітрі. Точної офіційної цифри втрат немає — з міркувань оперативної безпеки Генеральний штаб та командування не публікують зведені дані. Однак незалежний моніторинг дозволяє скласти досить чітку картину.

Найбільш надійні цифри візуально підтверджених втрат фіксує нідерландський проєкт Oryx, який документує втрати лише за наявності фото- чи відеодоказів. Станом на середину 2026 року проєкт зафіксував 119 українських літаків різних типів (114 знищено, решта пошкоджено або захоплено). Це не всі втрати — реальна кількість вища, бо не кожну подію вдається зафіксувати візуально, особливо в перші місяці хаосу та під час ударів по тилах.

Візуально підтверджені втрати за типами

Ось розподіл за основними типами згідно з даними Oryx:

Дані на основі проєкту Oryx. Реальні втрати вищі через обмежену можливість візуальної фіксації кожної події.

2022 рік — найважчий період

У перші місяці війни Україна втратила найбільше авіації. Багато літаків знищили на землі під час ракетних та дронових ударів по аеродромах. Частина машин була втрачена в повітряних боях або під час виконання завдань на малій висоті під щільним вогнем засобів ППО противника. Саме тоді сформувалася основна частина втрат МіГ-29 та Су-25. Пілоти часто працювали на межі можливостей — з обмеженим ресурсом двигунів, без повноцінної системи попередження про ракетну атаку на деяких бортах.

2023–2026 роки: стабілізація та нова реальність

Після 2022 року темп втрат знизився, але не припинився. Щороку фіксували десятки випадків. У 2025–2026 роках до списку додалися F-16 та Mirage 2000. Чотири американські винищувачі було втрачено під час бойових вильотів та інцидентів, пов’язаних з уламками дронів і ракет. Це показало, що навіть сучасна техніка в умовах щільного насичення повітряного простору засобами ППО та дронами не гарантує абсолютної безпеки.

У 2026 році задокументовано кілька резонансних випадків: у березні втрачено Су-27 під час бойового завдання (загинув командир 39-ї бригади тактичної авіації), у червні — фронтовий бомбардувальник Су-24М з двома членами екіпажу, а також МіГ-29 (пілот катапультувався). Окремий МіГ-29 було знищено дроном прямо на стоянці.

Людський фактор і підготовка пілотів

Кожен втрачений літак — це передусім підготовлений пілот. Багато офіцерів, які загинули, мали сотні бойових вильотів ще з 2014–2015 років. Їхній досвід важко замінити швидко. Програми підготовки в США, Великій Британії, Франції та інших країнах тривають 12–24 місяці залежно від типу літака. Україна продовжує відправляти нових кандидатів, але дефіцит досвідчених інструкторів та ресурс літаків для тренувань залишається проблемою.

Сучасний стан авіації України у 2026 році

Попри втрати, Повітряні сили зберігають боєздатність. За відкритими оцінками, у строю перебуває близько 136–140 бойових літаків. До радянських платформ додалися західні F-16 та Mirage 2000. Ці машини дають змогу використовувати сучасні керовані ракети класу «повітря — повітря» та «повітря — поверхня», інтегруватися з системами НАТО.

Авіація вже не намагається завоювати повну перевагу в повітрі — це завдання вирішується комплексно: зенітними ракетними комплексами Patriot, NASAMS, IRIS-T, мобільними групами з ПЗРК та дронами-перехоплювачами. Літaki виконують завдання з протидії крилатим ракетам і дронам, наносять удари по логістиці противника та підтримують наземні операції там, де це можливо без надмірного ризику.

Кількість візуально підтверджених втрат — 119 літаків за даними Oryx — це значна, але не критична цифра для збереження боєздатності. Україна продовжує отримувати нові машини та модернізувати наявні. Довгострокові плани включають перехід на сучасні платформи — шведські Gripen та французькі Rafale у перспективі.

Втрати авіації — це завжди компроміс між необхідністю виконувати завдання та збереженням ресурсу. Українські пілоти й техніки щодня доводять, що навіть у складних умовах можна зберігати ефективність і адаптуватися. Точні цифри залишаться закритими до завершення бойових дій, але динаміка показує: флот оновлюється, тактика змінюється, а небо над Україною захищають і далі.