Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII створює спеціалізований державний правоохоронний орган, покликаний протидіяти корупції на найвищому рівні. Цей документ визначає правовий статус, структуру, повноваження та механізми роботи детективів, які розслідують злочини, вчинені посадовцями категорії «А», народними депутатами, членами уряду та іншими високопосадовцями.

Закон став одним із ключових елементів антикорупційної реформи після 2014 року. Він встановлює чіткі критерії підслідності, забезпечує процесуальну взаємодію з Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та Вищим антикорупційним судом. Актуальна редакція закону враховує зміни 2023–2025 років, зокрема збільшення штату та відновлення незалежності органу.

Національне антикорупційне бюро України функціонує як незалежна інституція з власною оперативною та слідчою діяльністю. Закон чітко розмежовує його компетенцію від повноважень Національної поліції, Служби безпеки чи Бюро економічної безпеки, щоб уникнути дублювання та тиску на розслідування топ-корупції.

Історія прийняття та основні етапи розвитку законодавства

Прийняття закону у жовтні 2014 року стало відповіддю на суспільний запит після Революції гідності. Документ створював орган, здатний розслідувати справи з мільйонними збитками та участю найвищих посадовців, де традиційні правоохоронні структури часто демонстрували низьку ефективність.

У перші роки роботи виявилися певні обмеження: недостатня чисельність персоналу та необхідність доопрацювання процедур. Згодом законодавець вносив точкові зміни. Закон № 3502-IX від 8 грудня 2023 року запровадив поетапне збільшення штату — на 100 осіб щороку з 2024 по 2026 рік, з поступовим зростанням частки державних службовців. Це дозволило посилити аналітичні та оперативні підрозділи.

Закон № 4112-IX від 4 грудня 2024 року інтегрував положення рекомендацій ОЕСР щодо протидії підкупу іноземних посадовців. Податкові органи тепер зобов’язані повідомляти НАБУ про підозрілі операції, що розширило інструменти виявлення корупційних схем у міжнародних контрактах.

У липні 2025 року відбулися важливі події навколо незалежності органу. Верховна Рада спочатку ухвалила зміни, які посилювали роль Генерального прокурора у процесуальному керівництві справами НАБУ та САП. Після широкого обговорення та критики з боку партнерів парламент повернув процесуальну автономію детективам і прокурорам спеціалізованої прокуратури. Ці коливання продемонстрували чутливість інституції до політичного контексту та важливість законодавчих гарантій незалежності.

Основні положення закону: завдання та принципи діяльності

Стаття 1 закону визначає НАБУ як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, вчинених високопосадовцями. Завдання органу сформульовано чітко: захист інтересів держави та суспільства від корупційних проявів на найвищому рівні.

Закон закріплює принципи незалежності, законності, об’єктивності та прозорості. Директор НАБУ призначається Кабінетом Міністрів України за результатами відкритого конкурсу строком на сім років. Він не може бути звільнений достроково без чітко визначених підстав, що створює захист від політичного тиску. Заступники директора та керівники підрозділів призначаються за процедурами, що також передбачають конкурсні засади.

Важливою гарантією є положення про те, що детективи НАБУ виконують вказівки виключно прокурора САП під час досудового розслідування. Це запобігає втручанню інших правоохоронних органів у справи топ-корупції.

Закон встановлює виключну підслідність НАБУ щодо певних категорій осіб та злочинів, що означає пріоритетне право детективів вести такі справи без можливості їх передоручення іншим органам без погодження.

Структура та чисельність Національного антикорупційного бюро

Орган складається з центрального апарату в Києві та територіальних управлінь у Львові, Одесі та Харкові. У 2026 році структура доповнена додатковими підрозділами в інших регіонах для кращого охоплення території. Основу становлять головні підрозділи детективів, підрозділи цифрової криміналістики, фінансових розслідувань, аналітики та спеціальних операцій.

Гранична чисельність працівників сягає 1000 штатних одиниць станом на 2026 рік завдяки поетапному збільшенню. Це дозволяє розподілити навантаження між оперативними та аналітичними напрямками, а також посилити підрозділи, що працюють зі складними багатоепізодними справами.

Джерело даних про структуру та штат: офіційні матеріали Національного антикорупційного бюро України.

Підслідність та повноваження детективів НАБУ

Підслідність детективів визначається статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України у поєднанні з положеннями закону про НАБУ. До компетенції органу належать злочини, передбачені статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (щодо працівників юридичних осіб публічного права), 364, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, за наявності хоча б однієї з умов: вчинення злочину певною категорією посадовців або заподіяння збитків у значному розмірі.

Закон чітко перелічує суб’єктів: народні депутати, Прем’єр-міністр та члени Кабінету Міністрів, керівництво Національного банку, судді вищих судів, керівники центральних органів виконавчої влади та їхні заступники, а також посадовці державних підприємств стратегічного значення. Це дозволяє зосередити ресурси на справах з найбільшим суспільним резонансом та економічним ефектом.

Повноваження детективів включають проведення оперативно-розшукових заходів, обшуків, допитів, призначення експертиз. Усі процесуальні рішення у справах НАБУ погоджуються з прокурорами САП. Така модель забезпечує баланс між оперативністю слідства та прокурорським наглядом.

Взаємодія з іншими антикорупційними органами

НАБУ не діє ізольовано. Закон передбачає тісну координацію зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, яка здійснює процесуальне керівництво та підтримує обвинувачення в суді. Вищий антикорупційний суд розглядає справи, передані НАБУ та САП, що прискорює розгляд складних проваджень.

Орган також обмінюється інформацією з Національним агентством з питань запобігання корупції, Агентством з розшуку та менеджменту активів та Державною податковою службою. Зміни 2024–2025 років посилили механізми отримання даних від податкових органів щодо підозрілих операцій, пов’язаних із підкупом іноземних посадовців.

Ефективність системи значною мірою залежить від чіткого розмежування компетенцій та відсутності спроб інших правоохоронних структур перебирати справи, що належать до виключної підслідності НАБУ.

Результати діяльності та економічний ефект

За даними Національного антикорупційного бюро України, у другому півріччі 2025 року детективи розпочали 367 нових розслідувань, повідомили про підозру 103 особам, скерували до суду обвинувальні акти щодо 126 осіб. Економічний ефект від роботи НАБУ та САП у цей період перевищив 4,9 млрд грн, з яких понад 762 млн грн відшкодовано державі, а значна частина спрямована на підтримку обороноздатності.

Станом на кінець 2025 року загальна сума відшкодованих збитків у справах НАБУ та САП сягнула 11,4 млрд грн. У першій половині 2026 року тенденція продовжилася: розпочато понад 300 проваджень, повідомлено про підозру майже 100 особам. Серед пріоритетних напрямків — корупція в енергетиці, оборонній сфері, транспортній інфраструктурі та державних закупівлях.

Ці показники демонструють поступове зростання спроможності органу. Збільшення штату до 1000 осіб у 2026 році створює передумови для обробки більшої кількості складних справ та глибшого аналізу фінансових потоків.

Актуальні виклики та перспективи розвитку

Попри законодавчі гарантії, орган продовжує стикатися з викликами. Зовнішні спроби впливу на розслідування, інформаційні атаки та необхідність розширення юрисдикції на ширше коло посад — питання, які регулярно обговорюються експертами та міжнародними партнерами. Законодавчі ініціативи щодо посилення захисту виключної підслідності та розширення переліку суб’єктів залишаються актуальними.

Рада громадського контролю при НАБУ, яка оновила свій склад у 2026 році, забезпечує додатковий рівень прозорості та зворотного зв’язку з громадянським суспільством. Це сприяє підвищенню довіри до інституції.

Закон про НАБУ залишається живим інструментом, який еволюціонує разом із потребами держави. Його положення про незалежність, чітку підслідність та спеціалізацію детективів формують основу для ефективної протидії топ-корупції. Подальше вдосконалення законодавства та послідовна реалізація норм на практиці визначають, наскільки успішно Україна зможе зміцнити верховенство права та інституційну спроможність у цій сфері.